Захист Вітчизни

Вітчизни;

- підготовка учнів до захисту Вітчизни, професійної орієнтації молоді, служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, визначених чинним законодавством.

Дистанційне навчання.

22.04.2021р.-четвер

гр.№8

Тема: "Поняття про переломи кісток, їх класифікація."

Переломи - це порушення цілісності кісток внаслідок різких рухів, ударів, падіння з висоти, їх захворювання.

Класифікація переломів.

Закриті переломи — не порушена цілісність шкіри та м'язів.

     Відкриті переломи — порушення цілісності шкіри та м'язів. У рані видно кісткові уламки.

Повні переломи — повне порушення цілісності кісток, які мо­жуть бути зміщені або не зміщені.

Неповні переломи — тріщини і надломи, які виявляються тіль­ки на рентгенівських знімках.

Одиничні переломи — перелом кістки тільки в одному місці. Множинні переломи — перелом кістки в декількох місцях.  

Переломи, що виникають внаслідок дії кулі або осколка снаряда,називаються вогнепальними. Для них характерно: розтрощення кісток на великі й дрібні осколки розмічення м’яких тканин тіла в місцях перелому і відривання частин кінцівки.                                                                                                                                              Ознаками переломів є:

    ­­різкий   біль, який посилюється при ворушінні;

    кровотеча (при відкритих переломах);

    набряк (при закритих переломах);

    незвичайна рухливість у місці перелому (при закритому пе­реломі);

    болі при диханні, якщо є перелом ребер;

    кров з вух, якщо є перелом кісток черепа;

    можливі ускладнення при переломах;

    кровотеча;

    травматичний шок;

    пневмоторакс (травми ребер).   

Переглянути презентацію.

 

20.04.2021р.-вівторок

гр.№8

Тема: "Основні методи і способи зупинки кровотечі".

Зупинка зовнішньої капілярної кровотечі

Капіляри є найдрібнішими тонкостінними судинами мікроциркуляції, якими рухається не лише кров, а й лімфа. Вони є в усіх органах і тканинах організму, будучи продовженням артеріол або їхнім розгалуженням. Окремі капіляри, поєднуючись між собою, утворюють початок венозної системи.

При капілярній кровотечі втрата крові незначна, її можна швидко зупинити, наклавши на кровоточиве місце чисту марлю, вату й забинтувавши або приклеївши пластир.

Алгоритм надання допомоги при капілярній кровотечі

1. Покладіть на поранене місце клаптик чистої марлі (рис. 1).

2. На марлю покладіть шматок вати (рис. 2).

3. За допомогою бинта або пластира зафіксуйте вату на пошкодженому місці (рис. 3).

Якщо немає спеціальних медичних засобів першої допомоги, пошкоджену ділянку можна перев’язати чистим носовичком. Накладати прямо на місце поранення вату або клаптик ворсистої тканини не можна, щоб не викликати подразнення й не ускладнювати подальше видалення тимчасової пов’язки.

Зупинка зовнішньої венозної кровотечі

Венозну кровотечу краще за все можна зупинити тиснучою пов’язкою. Вона стискає кінці пошкодженої вени, і кровотеча припиняється. Але слід пам’ятати, що в такий спосіб судина може затромбуватися, отже, таку пов’язку не слід лишати на тривалий час.

Алгоритм надання допомоги при венозній кровотечі

1. Притисніть кровоточиве місце пальцями (якщо поранена кінцівка, надайте їй підвищеного положення). Покладіть на кровоточиве місце клаптик чистої марлі (якщо рана глибока, проведіть її тампонування).

2. На марлю покладіть нерозгорнутий рулон бинта або складені в кілька шарів ткані серветки, носовичок (рис. 1).

3. Накрийте бинт шматком вати (рис. 2).

4. За допомогою ще одного рулону бинта зробіть щільну пов’язку (рис. 3).

5. Подбайте про термінове транспортування постраждалого до медичного закладу.

Якщо вилив крові зупинився, але нижче зберігається пульсація вени, пов’язка зроблена правильно. Способи зупинки венозної кровотечі передбачають і вплив холодом. Міхур із льодом можна покласти на пов’язку. За півгодини міхур слід прибрати на 10 хвилин, щоб відновити кровоток в області ураження.

Зупинка зовнішньої артеріальної кровотечі

Якщо у потерпілого спостерігаються ознаки артеріальної кровотечі, то надання допомоги в такому випадку передбачає перетискання пошкодженої судини вище пошкодженого місця. Зупинка втрати крові відбудеться тільки в разі притискання артерії до кістки.

Алгоритм надання допомоги при артеріальній кровотечі

1. Надайте травмованій частині тіла підвищене положення. Притисніть кровоточиве місце пальцями або долонею.

2. Здійсніть пальцеве притискання артерії (рис. 1).

3. Якщо травмована кінцівка, застосуйте метод її максимального згинання в суглобі (рис. 2).

4. Якщо кровотеча триває, застосуйте кровоспинний джгут або закрутку з імпровізованих засобів першої допомоги. Обов’язково прикріпіть до пов’язки записку із вказівкою точного часу її накладання (рис. 3).

5. Подбайте про термінове транспортування постраждалого до медичного закладу.

15.04.2021р.-четвер

гр№8

Тема: "Кровотечі і рани, їх класифікація "

Рана - пошкодження, що характеризується порушенням цілісності шкіри, слизових оболонок, глибоких тканин і внутрішніх органів.

     Рани супроводжується болем, кровотечею і порушенням функцій організму.

 Залежно від характеру, сил і засобів, які застосовуються в бою, рани класифікують на вогнепальні, різані, колоті, рубані, забиті, рвані, вкушені та розміжчені. 

За глибиною дії засобів впливу розрізняють рани поверхневі і проникаючі (коли ушкоджуються внутрішні оболонки черевної і грудної порожнин, черепа і суглобів).

 

        При першій допомозі великого значення набуває своєчасна і правильна обробка рани. Навіть незначна рана може загрожувати життю і здоров'ю людини. Крім того, після неправильної обробки рани назавжди залишається неприємний рубець, тому треба приділяти пильну увагу обробці ран і профілактиці їх ускладнень.

Кровотеча – це витікання крові із кровоносних судин внаслідок їх травматичного ушкодження. Інтенсивність кровотечі залежить від виду, кількості і характеру ушкодження судин.

Види кровотеч: артеріальна, венозна, капілярна. Вони відрізняються одне від одного клінічною картиною і особливостями методів зупинки.

При артеріальній кровотечі кров ала, і витікає пульсуючою хвилею. Така кровотеча може досить швидко привести до гострої анемії. Самостійно така кровотеча зупиняється дуже рідко.

Венозна кровотеча відрізняється темним кольором крові і повільним витіканням. Витікання струменем є тільки в випадку поранення великої вени при підвищеному венозному тиску, при чому струя не пульсує.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м"язів. У цьому випадку кровоточить уся поранена поверхня.

Паренхіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.

Кровотечі бувають зовнішні і внутрішні. При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин. При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести До смерті.

                           Переглянути презентацію.             

14.04.2021р.-середа.

гр№8

Тема: "Розшук поранених на полі бою". 

Розшук поранених (уражених) — це комплекс організаційних заходів командування та медичної служби, що проводяться з метою виявлення всіх потерпілих при обстеженні поля бою або осередку масових санітарних втрат.

Для скорочення часу проведення розшуку постраждалих потрібно

користуватися такими загальними правилами:

• послідовність вибору об’єктів для ведення пошуку заснована на принципі від простого до складного, тобто пошук ведуть у місцях, що мають незначні пошкодження та невеликий ступінь небезпеки; далі — з більшими тощо;

• визначаючи місця найбільш вірогідного перебування поранених, необхідно мати на увазі в якому секторі знаходиться поранений боєць;

• урахувати час перебігу (розвитку бою),  для того щоб зробити висновок, де шукати постраждалих. Якщо бойова  ситуація розвивалася так, що в бійців був час вийти з бою, то їх слід шукати на шляхах евакуації. Якщо ж часу покинути небезпечну зону не було, то шукати уражених потрібно в зоні бою;

• пошук вести в тиші як мінімум парами;

• найперше визволяють живих, а в разі виявлення загиблих позначають місця, де їх знайшли. Загиблих виносять в останню чергу;

• розшук уражених триває, доки не буде визначено, що в зоні бою не залишилося ні живих, ні загиблих.

Після вивчення сектору пошуку і характеру вогневої ситуації бійці-рятувальники вибирають оптимальний метод пошуку поранених. 

До основних методів пошуку постраждалих належать такі:

 візуальний, акустичний (звуковий),   прочісування місцевості, пошук слідами, зондування,   опитування очевидців,   пошук з повітря,   пошук з використанням спеціальних приладів, тварин.

Способи наближення стрільців-санітарів та санітарного інструктора роти до поранених. 

Кожен із медпрацівників повинен уміти оцінити і використати ті особливості місцевості поля бою, які дозволяють, маскуючись, наблизитись максимально швидко до пораненого з метою укриття його і надання першої медичної допомоги.

   Існує декілька способів наближення до потерпілих, але всі вони потребують значного нервово-психічного напруження і фізичних зусиль. Полегшують це завдання попередні тренування і набутий бойовий досвід. Основні способи наближення:

 а) переповзання в положеннях по-пластунськи, на боку, напіврачкуючи;

б) пригинаючись; в) здійснюючи короткі перебіжки; г) на санітарному транспорті.

13.04.2021р.-вівторок

гр.№8

Тема: "Метання ручної осколкової гранати."

Метання гранати складається з підготовки до метання (зайняти вихідне положення i зарядити гранату) та самого метання.

Гранату заряджають за командою "Підготувати гранати", а в бою, кpiм того, i самостійно.

Послідовність заряджання: взяти гранату лівою рукою, тримаючи в лівій pyцi гранату, правою рукою взяти запал. Вставити запал у центральну трубку i загвинтити його.

Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи, з коліна, лежачи i в пішому порядку (тільки наступальних гранат), а також у pyci з БМП, танка, бронетранспортера.

Для метання гранати вибирається таке положения, щоб можна було зробити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дротів тощо.

Гранату кидають за командою "Гранатою вогонь!", а в бою, крім того, i самостійно.

Послідовність метання: взяти гранату в праву руку і пальцями міцно натиснути на спусковий важіль, продовжуючи натискувати на спусковий важіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки, утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні, висмикнути запобіжну чеку, розмахнутись i кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка сховатись).

У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбразури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по траєкторії, яка наближається до прямої лінії

 Переглянути презентацію.

08.04.2021р.-четвер

гр.№3

Тематичне оцінювання.

Відповісти на запитання тесту.

Тести до теми: «Засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри»

1. Завивання сирен, переривчасті гудки підприємств, транспортних засобів означають попереджувальний сигнал оповіщення цивільного захисту

а)Увага всім!"

 б)"Будьте обережні 

в)"Увага, ховайтеся!"

г)"Зараз буде транслюватися цікавий фільм, дивитися всім!"

2. До засобів індивідуального захисту належать.

а)засоби маскування

б)засоби захисту органів дихання та шкіри

в)засоби захисту органів дихання

г)засоби захисту органів дихання і органів слуху

3. До найпростіших засобів захисту органів дихання належать

а)респіратор Р-2

б)протипилова тканинна маска ПТМ-1

в)ватно-марлева пов'язка

г)протигаз ДП-5

4.Від яких речовин не захищає ватно-марлева пов'язка

а)від радіоактивного пилу

б)від отруйних речовин 

в)від деяких видів бактеріальних засобів

5. Які засоби індивідуального захисту призначені для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу отруйних, радіоактивних речовин, бактеріальних засобів та від різних шкідливих домішок, що є в повітрі

а)респіратор ШБ-1 в парі із захисними окулярами

б)фільтрувальні протигази

в)респіратор Р-2 або респіратор ШБ-1

г)протипилова тканинна маска ПТМ-1

6.Чим відрізняється протигаз ГП-5М від протигаза ГП-5?

а) він обладнаний переговорним пристроєм мембранного типу

б) має вирізи для вух 

в) нічим, при виробництві застосовується більш міцний матеріал

г) правильні відповіді а і б

7.Яких типів бувають засоби захисту шкіри ?

а)Ізоляційні і фільтрувальні

б)Ізоляційні 

в)Фільтрувальні і протирадіаційні 

г)ізоляційні, які поділяються на суцільні і роздільні

8.Який ізоляційний засіб захисту шкіри складається із: захисного плаща з капюшоном, захисних панчіх і рукавиць?

а)Л-1 

б)ЗЗК 

в)ЗФК

9. До інженерних захисних споруд, призначених для для захисту населення, належать

а)природнє заглиблення у землі

 б)протирадіаційне укритт 

в)швидкоспоруджувана захисна споруда ЦЗ 

 г)підвал житлового будинку 

 д)сховище 

10. Які протирадіаційні укриття послаблюють дію радіації у 200-300 разів?

а)підвали у дерев'яних будинках

 б)підвали у кам'яних будівлях 

 в)середня частина підвалу кам'яної будівлі на кілька поверхів 

 г)погреби (льохи) 

06.04.2021р.-вівторок

Гр.№2

Тематичне оцінювання

Відповісти на питання.

1.Що таке маневр?

2.Де може вестися бій?

3. Що таке загальновійськовий бій? 4. Що таке оборона? 5. Що таке наступ? 6. Назвати особисту зброю солдата. 7. Що відноситься до носильні екіпіровці солдата? 8.Что має бути в речовому мішку солдата? 9.Какие існують види боїв?

10.В яких умовах може виконуатись перехід до оборони?

11.Якою може бути оборона в залежності від бойового завдання?

12.Назвати способи переходу в наступ на на противника,що обороняється.

01.04.2021р.-четвер

гр.№3

Тема: "Індивідуальні засоби захисту шкіри"

"Загальновійськовий захисний комплект (озк)"

Загальновійськовий захисний комплект (ОЗК) разом з протигазом призначений для захисту від отруйних речовин, а також для зниження ступеня зараження шкірних покривів, обмундирування і взуття біологічними аерозолями і радіоактивним пилом. До складу ОЗК входять захисний плащ, захисні панчохи і захисні рукавички, чохол для захисного плаща, чохол для захисних панчіх і рукавичок. Плащ зроблений так, що за допомогою ряду закрепок і тесемок досить швидко перетворюється в більш зручний для пересування комбінезон. Захисні плащі з прогумованої тканини виготовляються п'яти розмірів, в залежності від зросту людини Захисні панчохи виготовляються із прогумованої тканини з гумовими ботами. Захисні рукавички випускаються двох видів - літні і зимові. Тривале носіння ОЗК неможливо через замкнутого повітряного циклу, що може привести до попрілостей. Норматив перебування в ОЗК не перевищує 4 годин. ОЗК переноситься в «похідному» положенні. При безпосередній загрозі застосування противником зброї масового ураження ОЗК (з протигазом) переводиться в положення «напоготові». У такому положенні захисний плащ закріплюється ззаду в чохлі або розпускається за спиною. У «бойове» положення ОЗК може перекладатися як на незаражених місцевості, так і в умовах зараження. Захисний плащ в складі ОЗК з протигазом може бути використаний у вигляді накидки, надітим в рукава або у вигляді комбінезона. Як накидку комплект використовують при раптовому застосуванні противником отруйних речовин і біологічних засобів або при випаданні радіоактивних речовин; надягнутим в рукава - при діях на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами і біологічними засобами, а також при виконанні робіт по знезараженню техніки і транспорту. При діях на місцевості, зараженій отруйними речовинами, і при сильному Пилоутворення в зонах хімічного та біологічного зараження комплект застосовують у вигляді комбінезона. Норматив надягання ОЗК на оцінку «відмінно» складає: • У вигляді комбінезона (4Б) - 4 хв 30 сек (Подається команда: «Захисний костюм - надіти, Гази!») • У вигляді плаща (4А) - 3 хв. (Подається команда: «Плащ в рукави, панчохи, рукавички надіти. Гази!») • У вигляді накидки плащ надягають по сигналу «Хімічна тривога», по команді голосом «Гази, плащі» або самостійно по першим недостовірним ознаками застосування противником хімічної або біологічної зброї.

Переглянути презентацію.

30.03.2021р. - вівторок

гр.№2

Тема: "Обов'язки солдата в бою" Кожен сержант і солдат зобов'язаний: - знати бойове завдання взводу, свого відділення (танка) і своє завдання; - знати організацію, озброєння, техніку і тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості його танків, інших броньованих машин і протитанкових засобів, їх найбільш вразливі місця; - знати озброєння і техніку свого підрозділу; знати розміри, обсяг, послідовність та терміни обладнання фортифікаційних споруд; - вміти швидко обладнати окопи і укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування; - в бою постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командирові; - стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче-в наступі; -знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами; - вміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби); проявляти хоробрість, ініціативу і винахідливість у бою, надавати допомогу товаришеві; Особистою зброєю солдата є: Автомат, ручний кулемет, ручний протитанковий гранатомет, снайперська гвинтівка. Крім того, у солдата повинні бути необхідна кількість боєприпасів, ручні осколкові гранати, а також можуть бути протитанкові гранати До носильні екіпіровки солдата відноситься: -Польове спорядження; сталевий шолом, мала піхотна лопатка, фляга з водою, плащ-накидка, комплект польового обмундирування. У речовому мішку повинні бути: Казанок, ложка, кружка, предмети особистої гігієни, сухий пайок, індивідуальна аптечка, медичні засоби індивідуального захисту, засоби знезараження води

Тема: "Основи загальновійськового бою" Поняття про бій. Характеристика загальновійськового бою Бой-це основна форма військових дій тактичного рівня (група, відділення, взвод, рота, батальйон) і являє собою сукупність взаємопов'язаних і узгоджених за цілями, завданнями, місцем і часом бойових дій формувань видів Збройних Сил, формувань бойового, тилового і технічного забезпечення, їх маневр, ведуться згідно єдиного задуму і плану для виконання тактичних завдань. Бій може вестися на землі (під землею), на воді (під водою), в повітрі (в космосі). Бій буває: загальновійськовим, протиповітряним, повітряним, морським. Загальновійськовий бій-це бій, в якому беруть участь загальновійськові формування (піхота, танки), формування вогневого ураження (артилерія, ракетні війська, авіація), формування протиповітряної оборони (зенітні підрозділи), формування бойового тилового і технічного забезпечення.

Види загальновійськового бою: Оборона-вид бою, який має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу своїх військ у наступ. Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також характеру місцевості оборона може бути: позиційні; -маневренной. Оборона може застосовуватися: - навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні; - вимушено внаслідок несприятливої ​​обстановки. Оборона може готуватися: -заблаговременно до початку бойових дій; -організовують під час бою. Перехід до оборони може здійснюватися в умовах: -відсутність зіткнення з противником: -Безпосередньо зіткнення з ним. Наступ проводиться з метою?-Повний розгрому (знищення) противника: -овладенія важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Сутність наступу полягає в ураженні противника всіма наявними засобами, в тому числі: 1) рішучої атаці, 2) стрімке просування підрозділів в глибину його бойового порядку, 3) Знищення та полоненні живої сили, 4) тримав зброї, озброєння, техніки і намічених рубежів. Залежно від обстановки і поставлених завдань наступ може вестися на противника, який: обороняється, наступає, йде. Способи переходу в наступ на на противника,що обороняється 1) з ходу; 2) з положення безпосереднього зіткнення з ним. Наступ на противника наступаючого ведеться шляхом зустрічного бою, а на противника, що відходить-шляхом його переслідування. Маневр-це організоване пересування військ під час бою з метою заняття вигідного положення щодо супротивника на створення необхідного угруповання сил і засобів, а також перенесення або перенацеливание ударів і вогню для найбільш ефективного ураження противника. Охоплення-це маневр, здійснюваної для виходу у фланг супротивникові і нанесення йому удар. Обхід-це більш глибокий маневр призначений для виходу в тил противнику і нанесення йому несподіваного удару. Відходом називається маневр, що застосовується з метою виведення своїх підрозділів з під удару противника і заняття вигідного тактичного положення.

25.03.2021р. - четвер

                                                                гр. №3

ТЕМА: "ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ"

 До засобів захисту органів дихання відносяться 1. протигази (що фільтрують і ізолюють); 2.респіратори; 3. протипилові тканинні маски ПТМ-1; 4. ватно-марлеві пов'язки.

 ПРОТІВОГАЗИ- ПРИЗНАЧЕНІ для захисту органів дихання, обличчя, очей, а іноді і шкіри голови від шкідливих домішок, що знаходяться в повітрі у вигляді пари, туману, газу, диму, крапель, газу, а також хвороботворних мікробів і їх токсинів.

ПІДРОЗДІЛЯЮТЬСЯ на фільтруючі і ізолюючі

 Цивільний протигаз ГП-5 Призначений для захисту людини від попадання в органи дихання, на очі і обличчя радіоактивних, отруйних і хімічно небезпечних речовин, бактеріальних засобів. Складається з наступних елементів: шолом - маска, противогазовая коробка, що не запотівають плівки, сумка для протигаза.

  Протигаз можна носити в положеннях: 1) «похідному» протигаз, коли немає загрози зараження. Верх сумки при цьому повинен бути на рівні талії, клапан застебнутий. 2) «напоготові» - сумка злегка пересувається вперед, клапан відстібається для того, щоб можна було швидко скористатися протигазом. 3) бойовому »- надівається лицьова частина.

  При перекладі протигаза в «бойове» положення необхідно 1. затримати дихання і закрити очі; 2. зняти головний убір і затиснути його між колінами або покласти поруч; 3. вийняти шолом-маску з сумки, взяти її обома руками за потовщені краю у нижній частині так, щоб великі пальці рук були із зовнішнього боку, а інші всередині. 4. Підвести шолом-маску до підборіддя і різким рухом рук вгору і назад натягнути її на голову так, щоб не було вгорі складок; 5. зробити повний видих, відкрити очі і відновити дихання; 6. надіти головний убір, застебнути сумку і закріпити її на тулуб, якщо це не було зроблено раніше.

  Цивільний протигаз ГП-7 призначений для захисту органів дихання, очей іобличчя людини від отруйних і радіоактивних речовин у вигляді пари і аерозолів, бактеріальних (біологічних) засобів, присутніх в повітрі.

 Час захисної дії протигаза ГП-7: 1) від парів отруйних речовин нервово-паралітичної дії (типу зарин, зоман і ін.), Загальноотруйної дії (типу хлорциан, синильна кислота та ін.) І радіоактивних синильна кислота та ін.) І радіоактивних речовин (типу йодистий метил і ін.) - до 6 годин; 2) від крапель отруйних речовин шкірно наривного дії (типу іприт і ін.) - до 2 годин. Протигаз ГП-7В відрізняється від ГП-7 тим, що має пристрій для прийому води.

Додаткові патрони ДПГ-3 В комплекті з протигазами ГП-5, ГП-7, ГП-7В і іншими забезпечує захист органів дихання від сильнодіючих отруйних речовин: аміаку, диметиламіно, нітробензолу, тетраетіл свинцю, фенолу, фосгену, синильної кислоти, фурфуролу, етилмеркаптану , хлору, сірководню, хлористого водню, сірковуглецю.

Є різновиди протигаза. У деяких шолом-масках є переговорний пристрій, наскрізні вирізи для вушних раковин (ШМ-66Му). Існує лицьова частина, розташування і розміри стекол очкового вузла якої дозволяють користуватися нею при роботі з оптичними приладами (ШМГ). Відмінністю такої лицьовій частині є і бічне кріплення коробки. Лицьова частина протигаза масочного коробкового має пристосування для пиття води в надітому протигазі.

Користування пошкодженими протигази

Послідовність (порядок) виконання нормативу:

1. За командою "Фільтруюча коробка (сполучна трубка) пошкоджена":

-задержать дихання і закрити очі; відкрутити фільтрує коробку (сполучну трубку) пригвинтити справну систему фільтрів коробку безпосередньо до клапанного вузла;

-Зробити різкий видих і відкрити очі; продовжувати користуватися протигазом.

2. За командою "Шолом-маска пошкоджена": затримати дихання і закрити очі;

-зняти лицьову частину і відкрутити фільтрує коробку (сполучну трубку)

-взяти гвинтове з'єднання фільтрує коробки (сполучної трубки) в рот, затиснути пальцями ніс і дихати через рот, очі не відкривати.

Ізолюючі протигази (ІП-46 і ІП-46М) є спеціальними засобами і використовуються для захисту органів дихання, очей і обличчя від будь-якої шкідливої ​​домішки в повітрі незалежно від властивостей і концентрації. Ізолюючий протигаз ІП-46М в основному призначений для виходу із затопленого танка і проведення легких робіт під водою.

Принцип захисної дії ізолюючого протигаза заснований на тому. що необхідний для дихання повітря звільняється від вуглекислого газу і збагачується киснем в регенеративної патроні, спорядженому спеціальною речовиною.

Ізолюючий протигаз ІП-46 з: лицьової частини, регенеративного патрона з пусковим пристроєм, дихального мішка з клапаном надлишкового тиску, каркаса і сумки. Крім того, в комплект ізолюючого протигаза входять: загубник з носовою зажимом, запасний пусковий брикет у футлярі, коробка з ампулами, коробка з не запотівають плівками, комбінований ключ.

27.01.2021р. - середа

                                                                гр. №3

Тема: "Евакуація населення з зони надсвичайної ситуації."

Евакуація — організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров'ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення; її проводять на державному, регіональному, місцевому чи об'актовому рівні.

Залежно від особливостей НС, розрізняють такі види евакуації: а) обов'язкову; б) загальну або часткову; в) тимчасову або безповоротну.

Рішення про проведення евакуації приймають: • на державному рівні — Кабінет Міністрів України; • на регіональному рівні — обласні та міські державні адміністрації; • на місцевому рівні — районні, відповідні органи місцевого самоврядування; • на об'єктовому рівні — керівники суб'єктів господарювання.

Обов'язкову евакуацію населення проводять у разі виникнення загрози:

• 1) аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;
• 2) катастрофічного затоплення місцевості;
• 3) масових лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;
• 4) збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони, які визначаються Міністерством оборони України на особливий період).

Загальну евакуацію проводять для всіх категорій населення із зон:

• 1) можливого радіоактивного та хімічного забруднення;
• 2) катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі під час руйнування гідротехнічних споруд.

Часткову евакуацію проводять для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров'я у разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров'я, а також осіб, які, відповідно до законодавства, доглядають (обслуговують) таких осіб (іл. 28.10).

 Обов'язкова евакуація з Прип'яті (1986 р.)

Евакуація відбувається шляхом: 1) утворення регіональних, місцевих та об'єктових органів з евакуації; 2) планування евакуації; 3) визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна; 4) організації оповіщення про початок евакуації; 5) організації управління евакуацією; 6) життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення; 7) навчання населення діям під час проведення евакуації.

Евакуацію матеріальних і культурних цінностей організовують у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти шкоду, за умови, що є достатньо часу на її проведення.

Порядок проведення евакуації. З отриманням рішення (сигналу) про проведення евакуації евакуаційні органи уточнюють завдання керівникам об'єктів щодо проведення евакуаційних заходів, контролюють стан оповіщення населення, його збору, формування колон (через начальників маршрутів), забезпечують переміщення їх до пунктів евакуації, а також разом з транспортними службами — готовність транспортних засобів до перевезень, уточнюють порядок їх використання, підтримують постійний зв'язок з начальниками маршрутів та з органами виконавчої влади безпечних районів, інформують їх про хід евакуації. Для здійснення зазначених заходів залучають весь наявний транспорт, що є на відповідній адміністративній території .

Часткова евакуація населення в Алеппо (Сирія)

Аеромобільна евакуація під час навчань у м. Кременці (лютий 2019 р.)

На межі зони забруднення в проміжному пункті евакуації здійснюють розгортання пунктів спеціальної обробки населення, знезараження одягу і транспортних засобів, дозиметричного контролю та пересадку евакуйованого населення з транспортного засобу, який рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб.

Евакуйовані громадяни повинні мати при собі паспорт, військовий квиток, документ про освіту, трудову книжку або пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження, гроші та цінності, продукти харчування і воду на 3 доби, постільну білизну, необхідний одяг і взуття загальною масою не більш як 50 кг на кожного члена сім'ї. Дітям дошкільного віку вкладають у кишеню або пришивають до одягу записку, де зазначають прізвище, ім'я та по батькові, домашню адресу, а також ім'я та по батькові матері й батька. Усі громадяни під час проведення евакуаційних заходів мають бути дисциплінованими, дотримувати порядку, витримки та виконувати розпорядження органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Після прибуття на місце призначення кожному громадянину необхідно пройти реєстрацію в евакуаційній комісії й оселитися за вказаною адресою.

Контрольні питання.

1.Що таке евакуація?

2.Які бувають види евакуацій в залежності від особистостей НС?

3.У яких випадках проводять обов'язкову евакуацію?

4.Що повинні мати при собі громадяни під час евакуації?

5.Хто приймає рішення про евакуацію населення?

27.01.2021р. - середа

                                                                гр. №1

 Тема: "Біг по пересічній місцевості."

                             Переглянути презентацію.

26.01.2021р. - вівторок

гр. №3

Тема: "Надзвичайні ситуації воєнного часу: види та джерела виникнення".

Війна завжди була для людей одним із найбільших лих на протязі всієї історії. Вона знищувала значні людські і матеріальні ресурси, приводила за собою інші лиха, гальмувала розвиток людства. З кожним роком сила зброї ставала все сильнішою і сильнішою, а наслідки її використання все жахливішими. Зараз, на рубежі тисячоліть, людство має ядерну зброю, яка може знищити все живе на планеті.

Звісно першим і самим небезпечним джерелом є зброя. На даний час ми можемо виділити такі види зброї:

·         зброя масового ураження, яка в свою чергу розділяється на ядерну, хімічну, біологічну. Вся ця зброя веде до масового ураження населення на великих територіях, а при ядерному ударі і до значних руйнацій.

·         звичайна зброя, яка застосовується при локальних і широкомасштабних бойових діях. Розрізняють багато видів звичайної зброї, але вся вона застосовується для знищення людей та матеріальних об'єктів. Наприклад, при застосуванні системи залпового вогню на площі близько 13 га будуть знищені всі споруди і майже 82% живої сили ворога.

·         засоби радіоелектронної боротьби, які не ведуть до знищення споруд, але надзвичайно шкідливі для людини.

Іншим джерелом небезпеки є надзвичайна антисанітарна обстановка під час ведення бойових дій. Перш за все це велика кількість трупів, які не завжди можна поховати (наприклад у містах ведення інтенсивних бойових дій), по-друге порушується нормальна робота комунальних служб міст, що призводить до погіршення якості води, перебоїв каналізаційної системи і т. п. Також завжди спостерігається зріст популяції гризунів і інших тварин, які завжди є переносниками хвороб.

Також відчувається недостатнє медичне обслуговування, нестача медичних препаратів (більшість іде на фронт). Отже створюється сприятлива ситуація для виникнення епідемій, особливо в теплі місяці. Також багато людей можуть потерпати від звичайних хвороб які не зможуть ефективно лікуватися в умовах воєнного часу.

Третьою складовою є складна екологічна та техногенна обстановка. Треба враховувати, що сучасна війна не обходиться без значних руйнувань, які самі по собі являють загрозу життю людини і зазвичай супроводжуються пожежами.

Але ще більшу небезпеку несуть в собі підприємства, які й за мирних умов були джерелом небезпеки і шкідливих викидів. Хімічні підприємства, АЕС, нафтопереробні заводи у разі їх часткового або повного руйнування викличуть техногенну катастрофу і будуть становити значну небезпеку для життєдіяльності людей у районі розташування.

       Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

Контрольні питання.

1.Назвати види зборї які застосовуються у сучасній війні.

2.На які види поділяється зброя масового враження?

3.Яка особливість надзвичайної антисанітарної обстановки під час ведення бойових дій? 

4.Які підприємства у разі їх часткового або повного руйнування викличуть техногенну катастрофу? 

26.01.2021р. - вівторок

гр. №2

Тема: "Пересування на полі бою".

1. Пересування на полі  бою  бігом  та  прискореним кроком.

У сучасному бою солдату треба вміти швидко і непомітно пересуватися на місцевості під вогнем противника, і в той ж час  безперервно  вести  спостереження  і  знищувати його  вогнем  із своєї зброї. У бою солдат може пересуватися на БМП, БТР, десантом на танку та у пішому порядку.

Пересування  на  полі  бою  під  час  дій  у  пішому  порядку може здійснюватися прискореним кроком або бігом (в повний зріст або пригнувшись), перебіжками та переповзанням. Атака  проводиться прискореним  кроком  або  бігом. Перебіжки й  переповзання  застосовуються  для  потайного  зближення з противником.

Перед  початком  пересування  особовий  склад  ставить зброю  назапобіжник  за  командою  «Запобіжник-СТАВ»  або самостійно.

2. Пересування  на     полі  бою  перебіжками.

Перебіжка  здійснюється  в  такому  порядку.  За  попередньою  командою  той,  хто  перебігає,  намічає  шлях  руху i  укриття  місця  зупинок  для  перепочинку,  а  за  командою для виконання швидко схоплюється i стрімко перебігає. Довжина перебіжки між зупинками для перепочинку залежить від місцевості та вогню противника та в середньому повинна бути 20–40 кроків. На місці  зупинки  для перепочинку  той, хто  перебігає,  з  розбігу  лягає  та  відповзає  трохи  в  сторону, а  досягнувши  вказаного місця, кpiм  того,  готується  для  ведення вогню. Положення зброї під час перебіжки за вибором того, хто перебігає. Під час перебіжки по  одному  за командою для  виконання  «Вперед»,  правофланговий  (лівофланговий  або  одночасно правофланговий  і лівофланговий) схоплюється  і, стрімко пробігши 20–40 кроків, робить перепочинок. Одночасно із зупинкою першого, починає перебіжку другий, висунувшись на лінію першого, хто перебігає, він робить перепочинок. Перший, хто перебігає, при зупинці другого, перебігає тим самим способом до виходу на вказаний рубіж. Решта солдатів відділення послідовно висуваються таким саме способом.

3.Пересування   на     полі  бою  переповзанням  (на    боку, напівкарачки,   по-пластунськи).   

Переповзання здійснюється по-пластунськи, напівкарачки і на боці в такому порядку: за попередньою командою той, хто переповзає, повинен намітити шлях руху й укриті місця зупинок для перепочинку, а за командою для виконання переповзти  одним  з  указаних  способів. Для переповзання  відділення подаються такі ж команди, як і під час пересування перебіжками, наприклад: «Відділення у напрямку такого-то предмета на такий-то рубіж, повзком справа (зліва), по одному — вперед».

Для  переповзання  по-пластунськи  треба  повністю  лягти на землю, правою рукою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки і покласти її на передпліччя правої руки. Підтягну-ти праву (ліву) ногу і одночасно витягнути ліву (праву) руку як можна  далі;  відштовхуючись  зігнутою  ногою,  пересуну-ти тіло вперед, підтягнути другу ногу, витягнути другу руку і продовжувати рух у тому ж порядку. Під час переповзання не піднімати високо голову.

Для переповзання напівкарачки встати на коліна і обпертися на передпліччя або кисті рук. Підтягнути зігнуту праву (ліву) ногу під груди, одночасно, ліву (праву) руку витягнутивперед. Пересунути тіло вперед до повного випрямлення правої  (лівої) ноги, одночасно підтягуючи під себе другу,  зігнуту ногу,  і, витягуючи другу руку, продовжувати рух у тому ж  порядку.  Зброю  тримати:  при  опорі  на  передпліччя  так само, як і під час переповзання по пластунські, при опорі на кисті рук у правій руці.

Для переповзання на боці лягти на лівий бік; підтягнувши  вперед  ліву  ногу,  зігнуту  в  коліні,  обпертися  на  передпліччя лівої руки, правою ногою упертися каблуком у землю як можна ближче до себе; розгинаючи праву ногу, пересунути тіло  вперед,  не  змінюючи  положення  лівої  ноги,  після  чого продовжувати рух у тому ж порядку. Зброю тримати правою рукою, поклавши її на стегно лівої ноги

  

                                   Переглянути презентацію.

26.01.2021р. - вівторок

гр. №5

Тема: "Укриття населення в захисних спорудах".

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф) і стихійних лих, а також від ура-жальної дії зброї масового знищення і звичайних засобів ураження та впливу другорядних чинників ядерного вибуху.

Захисні споруди розрізняють:

• за призначенням - для захисту населення, розміщення органів управління (командного пункту - КП, пункту управління - ПУ, вузла зв'язку - ВЗ) і медичних закладів;
• за місцем знаходження - вбудовані, відокремлені, метрополітен, у гірських виробках;
• за терміном будівництва - зведені завчасно, швидко зведені;
• за захисними властивостями - найпростіші укриття (щілини відкриті і перекриті), протирадіаційні укриття (ПРУ) і сховища.

Укриття найпростішого типу

У системі захисту населення особливе значення мають найпростіші укриття типу щілин. Це найбільш масові захисні споруди, що можуть бути збудовані населенням у найкоротший термін. Щілини будують відкритими і перекритими. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею (в 1,2-2 рази), світловим випромінюванням і проникаючою радіацією.

Перекрита щілина захищає: від світлового випромінювання - повністю, від ударної хвилі - у 1,5-3 рази, від проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання - у 200-300 разів, а також надійно захищає від осколкових і кулькових бомб, від запалювальних засобів.

Відкрита щілина - це зигзагоподібна траншея з кількох прямолінійних ділянок довжиною до 15 м. Глибина її - 1,8 - 2,0 м; ширина: зверху - 1,1-1,3 м, на дні - 0,8 м. Будівництво щілини починається з розмітки і трасування, тобто визначення її плану на місцевості. Копають спочатку на ширину дна. В міру заглиблення поступово підрівнюють крутизну, доводячи до потрібних параметрів. Стінки (крутизну) щілини укріплюють дошками, жердинами, очеретом, іншими наявними матеріалами.

Нормальна місткість щілини - 10-15 чоловік.

 Протирадіаційні укриття

Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій. До ПРУ можна віднести не тільки спеціально побудовані споруди, а й будівлі господарського призначення (погреби, підпілля, овочесховища), пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі.

Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом послаблення радіації, що залежить від товщини огороджувальних конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені конструкції, а також від енергії гамма-випромінювання. Наприклад, підвали дерев'яних будинків послаблюють радіацію в 7-12 разів, а кам'яних - у 200-300 разів.

У ПРУ, розрахованому на 50 чоловік і більше, повинно бути не менше двох виходів розміром 80x180 см, причому бажано, щоб вони були розташовані в протилежних кінцях укриття під кутом 90° один до одного. Для підсилення захисних властивостей у приміщенні забивають вікна і зайві двері, насипають шар ґрунту на перекриття і роблять, якщо треба, ґрунтову підсипку ззовні біля стін, що виступають вище поверхні землі.

У пристосованих під укриття приміщеннях встановлюють бачки з водою з розрахунку 3-4 л на одну людину на добу, а в туалеті - виносну тару або влаштовують люфт-клозет з вигрібною ямою. Крім того, в укритті встановлюють нари (лавки) для відпочинку, стелажі для продуктів харчування. Освітлення - від електромережі або переносними електричними ліхтарями.

Сховища

Сховище є найбільш надійним захистом від усіх уражальних чинників: високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів і уламків зруйнованих будинків і споруд тощо, а також засобів масового ураження і звичайних засобів ураження. Воно обладнане комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу.

За місцем знаходження сховища бувають вбудованими (у підвалах будинків) і відокремленими (поза будинками), їх споруджують заздалегідь, у мирний час, але можуть будувати і в період загрози нападу або під час воєнних дій (швидко зведені).

За місткістю розрізняють малі сховища (150. -300 чол.), середні (300-600 чол.) і великі (понад 600 чол.).

Сховища мають фільтровентиляційні установки (ФВУ) промислового виготовлення. ФВУ очищає зовнішнє повітря, розподіляє його по відсіках і створює у захисному приміщенні надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню зараженого повітря через тріщини і щілини.

В усіх сховищах передбачаються два режими вентиляції:

• чистої, коли зовнішнє повітря очищається від пилу,
• фільтровентиляції, коли воно проходить крізь поглинальні фільтри, де очищається від радіоактивного пилу, отруйних речовин, СДОР і бактеріологічних засобів.

Правила перебування у захисній споруді

Населення укривається у захисних спорудах за сигналами ЦО. Заходити до них потрібно організовано, швидко і без паніки. У сховищі зручніше розміщуватися групами - з тих, хто разом працює або мешкає в одному будинку. В кожній групі призначають старшого. Тих, хто з дітьми, розміщують в окремих відсіках або у спеціально відведених місцях. Літніх і хворих намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб.

У сховище (укриття) потрібно приходити зі своїми засобами індивідуального захисту органів дихання, продуктами харчування і документами. Не дозволяється приносити з собою речі громіздкі, з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу коменданта. Всі у сховищі зобов'язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати посильну допомогу хворим, інвалідам.

                      Переглянути презентацію.

        

 

26.01.2021р. - вівторок

гр. №4

Тема: "Укриття населення в захисних спорудах".

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф) і стихійних лих, а також від ура-жальної дії зброї масового знищення і звичайних засобів ураження та впливу другорядних чинників ядерного вибуху.

Захисні споруди розрізняють:

• за призначенням - для захисту населення, розміщення органів управління (командного пункту - КП, пункту управління - ПУ, вузла зв'язку - ВЗ) і медичних закладів;
• за місцем знаходження - вбудовані, відокремлені, метрополітен, у гірських виробках;
• за терміном будівництва - зведені завчасно, швидко зведені;
• за захисними властивостями - найпростіші укриття (щілини відкриті і перекриті), протирадіаційні укриття (ПРУ) і сховища.

Укриття найпростішого типу

У системі захисту населення особливе значення мають найпростіші укриття типу щілин. Це найбільш масові захисні споруди, що можуть бути збудовані населенням у найкоротший термін. Щілини будують відкритими і перекритими. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею (в 1,2-2 рази), світловим випромінюванням і проникаючою радіацією.

Перекрита щілина захищає: від світлового випромінювання - повністю, від ударної хвилі - у 1,5-3 рази, від проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання - у 200-300 разів, а також надійно захищає від осколкових і кулькових бомб, від запалювальних засобів.

Відкрита щілина - це зигзагоподібна траншея з кількох прямолінійних ділянок довжиною до 15 м. Глибина її - 1,8 - 2,0 м; ширина: зверху - 1,1-1,3 м, на дні - 0,8 м. Будівництво щілини починається з розмітки і трасування, тобто визначення її плану на місцевості. Копають спочатку на ширину дна. В міру заглиблення поступово підрівнюють крутизну, доводячи до потрібних параметрів. Стінки (крутизну) щілини укріплюють дошками, жердинами, очеретом, іншими наявними матеріалами.

Нормальна місткість щілини - 10-15 чоловік.

 Протирадіаційні укриття

Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій. До ПРУ можна віднести не тільки спеціально побудовані споруди, а й будівлі господарського призначення (погреби, підпілля, овочесховища), пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі.

Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом послаблення радіації, що залежить від товщини огороджувальних конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені конструкції, а також від енергії гамма-випромінювання. Наприклад, підвали дерев'яних будинків послаблюють радіацію в 7-12 разів, а кам'яних - у 200-300 разів.

У ПРУ, розрахованому на 50 чоловік і більше, повинно бути не менше двох виходів розміром 80x180 см, причому бажано, щоб вони були розташовані в протилежних кінцях укриття під кутом 90° один до одного. Для підсилення захисних властивостей у приміщенні забивають вікна і зайві двері, насипають шар ґрунту на перекриття і роблять, якщо треба, ґрунтову підсипку ззовні біля стін, що виступають вище поверхні землі.

У пристосованих під укриття приміщеннях встановлюють бачки з водою з розрахунку 3-4 л на одну людину на добу, а в туалеті - виносну тару або влаштовують люфт-клозет з вигрібною ямою. Крім того, в укритті встановлюють нари (лавки) для відпочинку, стелажі для продуктів харчування. Освітлення - від електромережі або переносними електричними ліхтарями.

Сховища

Сховище є найбільш надійним захистом від усіх уражальних чинників: високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів і уламків зруйнованих будинків і споруд тощо, а також засобів масового ураження і звичайних засобів ураження. Воно обладнане комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу.

За місцем знаходження сховища бувають вбудованими (у підвалах будинків) і відокремленими (поза будинками), їх споруджують заздалегідь, у мирний час, але можуть будувати і в період загрози нападу або під час воєнних дій (швидко зведені).

За місткістю розрізняють малі сховища (150. -300 чол.), середні (300-600 чол.) і великі (понад 600 чол.).

Сховища мають фільтровентиляційні установки (ФВУ) промислового виготовлення. ФВУ очищає зовнішнє повітря, розподіляє його по відсіках і створює у захисному приміщенні надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню зараженого повітря через тріщини і щілини.

В усіх сховищах передбачаються два режими вентиляції:

• чистої, коли зовнішнє повітря очищається від пилу,
• фільтровентиляції, коли воно проходить крізь поглинальні фільтри, де очищається від радіоактивного пилу, отруйних речовин, СДОР і бактеріологічних засобів.

Правила перебування у захисній споруді

Населення укривається у захисних спорудах за сигналами ЦО. Заходити до них потрібно організовано, швидко і без паніки. У сховищі зручніше розміщуватися групами - з тих, хто разом працює або мешкає в одному будинку. В кожній групі призначають старшого. Тих, хто з дітьми, розміщують в окремих відсіках або у спеціально відведених місцях. Літніх і хворих намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб.

У сховище (укриття) потрібно приходити зі своїми засобами індивідуального захисту органів дихання, продуктами харчування і документами. Не дозволяється приносити з собою речі громіздкі, з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу коменданта. Всі у сховищі зобов'язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати посильну допомогу хворим, інвалідам.

                      Переглянути презентацію.

        

 

22.01.2021р.-п'ятниця

гр.№5

Тема: "Сучасні засоби нападу"

Вогневі і ударні засоби (боєприпаси)складається з: високоточної зброї розвідувально-ударних комплексів (РУК): бетонобійних осколкових:  фугасних запальних;  кумулятивних об'ємного вибуху: керованих авіаційних бомб (УАБ)

Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей. Особливістю таких боєприпасів є утворення величезної кількості (від декількох сотень до декількох тисяч) осколків масою від часток грама до кількох грамів.

Фугасные бомбы предназначены для поражения промышленных и административных объектов, железнодорожных узлов и станций, техники и людей.

Кумулятивные боеприпасы относятся к классу боеприпасов направленного действия.

Бетонобойние боєприпаси призначені для руйнування добре захищених об'єктів, що мають бетонні та залізобетонні перекриття спеціальної конструкції. Вони мають високу ефективність дії по злітно-посадочних смугах аеродромів.

Боеприпасы объемного взрыва - боеприпасы, принцип действия которых основан на физическом явлении - детонации, возникающей в смесях горючих газов с воздухом.

Запальні боепріпаси призначені для створення великих пожеж в містах, на об'єктах економіки, знищення людей, споруд, складів матеріальних засобів, нафтосховищ, обладнання, транспорту і т.п. пирогель Білий фосфор.

Високоточна зброя - такий вид керованої зброї, ймовірність ураження яким малорозмірних цілей з першого пуску або пострілу («постріл-ураження») наближається до одиниці в будь-яких умовах обстановки. При створенні останнього зарубіжні фахівці прагнуть досягти гарантованого виходу з ладу добре захищених об'єктів мінімальними засобами. Керовані авіаційні бомби Розвідувально-ударний комплекс

Переглянути презентацію.

22.01.2021р.-п'ятниця

гр.№11

Тема: "Порядок дій під час обходу будинку, споруди під час наступу".

 Обходити будинок, споруду під час наступу потрібно тільки праворуч, при цьому автомат буде праворуч від вас і ви матимете перевагу, тому що супротивник буде змушений стріляти з лівого плеча, або ж він буде стріляти з правого плеча, що незручно і не прицільно, підставивши під ваш постріл голову, плече й більшу частину тіла. У разі дії в складі групи в замиканні має діяти шульга чи військовослужбовець, який вправно стріляє з лівого плеча. Не можна також удень входити в темне приміщення відразу, без підготовки: поки очі звикнуть до темряви, минає час. Не можна оглядати темні горища і підвали без освітлювальних приладів. Джерело світла необхідно тримати на витягнутій руці. Не маючи змоги бачити вас у темряві, супротивник стрілятиме на світло.

Обхід будинку (споруди) в наступі

21.01.2021р.-четверг

гр.№11

Тема: " Знищення супротивника, який залишився в траншеях."

Одержавши завдання знищити супротивника, який залишився в траншеях і ходах сполучення , одна з бойових груп, закидавши його гранатами, заскакує в траншею, щоб вести вогонь уздовж неї в різних напрямках для прикриття один одного з тилу. Просуваючись траншеєю, члени бойової групи вогнем упритул, багнетами й гранатами знищують супротивника; долають прямолінійні ділянки траншей після їх обстрілу і придушення вогневих точок гранатами, рухаються від повороту до повороту.

        Знищення супротивника, який залишився в траншеях, гранатами

Інша бойова група пересувається по обидва боки траншеї згори й, тримаючи в полі зору групу (солдата), що просувається по траншеї, знищує виявлені вогневі засоби і супротивника, який намагається залишити (захопити) траншею. Після знищення супротивника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спорудах відділення, не затримуючись, просувається у визначеному напрямку.

                    20.01.2021р. - середа                                  гр. №11

Тема: "Долання мінного поля відділенням у складі бойових груп".

Мінне поле відділення долає вслід за танком  за його коліями або проробленим для взводу проходом. Підійшовши до мінного поля, командир відділення вигукує: «Відділення, за мною, у колону по одному (по двоє), у прохід, бігом — РУШ». За цією командою, кулеметник першим переміщується до проходу, долає його і вогнем прикриває рух відділення. Решта особового складу поступово скорочує інтервали, перешиковується в колону і стрімким кидком під прикриттям вогню БМП (БТР) і кулеметника долає мінне поле. Якщо діють бойові групи, спочатку долає загородження маневрена група під прикриттям вогню вогневої групи і БМП (БТР), після зайняття нею вказаного рубежу переміщується вогнева група, БМП (БТР) долає загородження за особовим складом під його вогневим прикриттям. Подолавши мінне поле, відділення, що наступає в пішому порядку, за командою командира «Відділення, у напрямку ..., напрямний ... — ДО БОЮ, ВПЕРЕД» або «Відділення, за мною — ДО БОЮ» встановленим порядком розгортається в бойову лінію і за підтримки вогню БМП (БТР) услід за танками стрімко атакує противника, ведучи вогонь на ходу і з коротких зупинок

Контрольні питання.

1.Який порядок проходу мінного поля відділенням?

2.Яким чином відділення долає мінне поле?

3.Які дії віділення після долання мінного поля?

         20.01.2021р. - середа

                                                                гр. №3

                Тема: "Біг по пересічній місцевості."

                             Переглянути презентацію.

                   20.01.2021р. - середа

                                                                гр. №1

Тема: "Сучасна техніка Збройних сил України."

                            Переглянути презентацію.

                    19.01.2021р. - вівторок                                                                                                 гр. №2

ТЕМА: "ОСОБИСТА ЗБРОЯ ТА ЕКІПІРОВКА СОЛДАТА"

Для успішного ведення бою солдат озброюється та екіпірується. Особистою зброєю солдата є: або автомат (АКМ), або ручний кулемет (РКК), або ручний протитанковий гранатомет (РПГ), або снайперська гвин­тівка (СГ). Крім того, у солдата повинні бути необхідна кількість боєприпасів, ручні осколкові гранати, а також можуть бути протитанкові гранати. До носильної екіпі­ровки входять: польове спорядження, стальний шолом, протигаз, піхотна лопатка, фляга з водою, плащ-накидка, комплект польового обмундирування. Крім того» у солдата обов'язково має бути речовий мішок з такими речами: казанок, кухоль, ложка, сухий пайок, індивідуальна аптеч­ка, засоби знезараження води, предмети особистої гігієни. Усе це становить ту частину екіпірування, яка перевозиться БМЇІ, БТР або автомашиною і розміщується згідно з рекомендаціями. Солдат зобов'язаний тримати особисту зброю та екіпіровку в справному стані, постійно стежити за витрачанням боєприпасів, вчасно доповідати про те, що половину боєприпасів витрачено,

              Переглянути презентацію та відповісти на питання.

                             Контрольні питання.

1.Назвати особисту зброю солдата.

2.Що має бути у солдата окрім особистої зброї?

3.Що входить до носильної екипіровки?

4.Які речи знаходяться у речовому мішку?

                    19.01.2021р. - вівторок

                                                                гр. №3

Тема: "Сучасна техніка Збройних сил України."

                            Переглянути презентацію.

         

гр№5

19.01.2021-вівторок

Тема: "Поражаючи фактори ядерної зброї"

Ядерна зброя істотно відрізняється від інших видів озброєння як масштабами, так і характером ураження. На відстані близько кілометра від центру вибуху відбуваються суцільні руйнування та знищується все живе поза укриттями. Перш за все така дія зумовлена тим, що потужність ядерного вибуху набагато більша, ніж будь-якого боєприпасу.

При вибусі ядерного боєприпасу за мільйонні долі секунди виділяється величезна кількість енергії. Температура в зоні проходження реакції підвищується до декількох мільйонів градусів, а максимальний тиск досягає мільярдів атмосфер. Високі температура і тиск утворюють потужну ударну повітряну хвилю. Разом з ударною повітряною хвилею виникає світлове випромінювання і проникаюча радіація, яка складається із потоку нейтронів і гама-квантів. Хмара ядерного вибуху включає в себе дуже велику кількість радіоактивних речовин. По шляху руху цієї хмари радіоактивні речовини випадають на землю, внаслідок чого виникає радіоактивне зараження місцевості, об'єктів, повітря. Нерівномірний рух електричних зарядів в повітрі, виникаючи під дією іонізуючих випромінювань, викликає великої потужності електромагнітний імпульс.

Отже можна сказати що при  підриві ядерних боєприпасів відбувається ядерний вибух, і утворюються такі уражаючі фактори

                               ударна хвиля

                               світлове випромінювання

                               проникаюча радіація

                               радіоактивне зараження

                               електромагнітний імпульс (ЕМІ)

                           рентгенівське випромінювання

  Ударна хвиля – це поширення стиснутого повітря в усі боки від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Маючи великий запас енергії, ударна хвиля наносить ураження людям, руйнує різні споруди, озброєння і військову техніку, інші об’єкти економіки та довкілля на значній віддалі від місця вибуху.      Джерелом виникнення ударної хвилі є високий тиск та температура в центрі вибуху. Тиск у центрі вибуху досягає 105 х 10⁹ Па. Перепад тисків за і перед скачком ущільнення миттєво розганяє й рухає його з надзвуковою швидкістю. За рахунок подолання опору середовища енергія ударної хвилі розсіюється, зменшується швидкість фронту ударної хвилі й падає тиск у скачку ущільнення, ударна хвиля поступово затухає.

    Світлове випромінювання – це потік променевої енергії, що включає видимі ультрафіолетові та інфрачервоні промені. Енергія світлового випромінювання поглинається поверхнею освітлених тіл, які при цьому нагріваються. Температура нагріву може бути такою, що поверхня об’єкта обвуглюється або загоряється. Світлове випромінювання може визивати опіки відкритих частин тіла людин, а в темний час – тимчасове осліплення. Тривалість світлового випромінювання – 10-12 секунд.
     Захист від світлового випромінювання:
        фортифікаційні споруди з перекриттями, танки, БМП (повністю захищають від опіків)

        екрануючі властивості ярів, місцевих предметів

        встановлення димових завіс для погашення енергії світлового випромінювання  

 Проникаюча радіація – це потік гамма-випромінювання й нейтронів, що утворюється під час ядерного вибуху внаслідок ланцюгової реакції і радіоактивного розпаду продуктів поділу. Тривалість дії проникаючої радіації не більше 10-15 с, що не виходить за межі тривалості світлового випро­мінювання. Характерною особливістю потоку гамма-променів і нейтронів є здатність їх проникати через значні товщі різних матеріалів і речовин. Проникаюча радіація є невидимим і безпосередньо невідчутним вражаючим фактором.

   Радіоактивне забруднення — чинник довготривалої дії, на який припадає близько 10 % енергії наземного ядерного вибуху. Під час ядерного вибуху утворюється велика кількість радіоактивних речовин, ізотопів розпаду, які, осідаючи з димової хмари на поверхню землі, забруднюють повітря, місцевість, воду, а також всі предмети, що знаходяться на ній, (споруди, лісові насадження, сільськогосподарські культури, урожай, незахищених людей і тварин).
  Радіоактивна хмара (мал.) випромінює проникаючі промені в незначній кількості і, враховуючи відстань до неї, не являє небезпеки для живих організмів на землі.

  Небезпека криється в тому, що вона розсіває радіоактивні ізотопи по шляху свого руху у вигляді радіоак­тивних опадів: дощу, туману, снігу і пилу, утворюючи на землі слід з радіоактивних ізотопів.

   Електромагнітний імпульс (ЕМІ) — це магнітні поля, які виникають при взаємодії альфа-випромінювання з атомами і молекулами навколишнього середовища та передають останнім імпульси енергії. .

    Електромагнітний імпульс безпосередньо на людину не діє. Приймачами ЕМІ є тіла які проводять електричний струм: повітряні та підземні лінії зв'язку,! електромережі, трубопроводи та інші металеві конструкції. В момент вибуху в них на долі секунди виникає електричний імпульс та з'являється різниця потенціалу відносно землі. Під дією цього потенціалу може утворюватися пробій | ізоляції кабелів, пошкодження вхідних елементів апаратури, псування напівпровідникових приладів та інше. Великі електричні потенціали, які виникають на вхідних пристроях, можуть бути небезпечні і для обслуговуючого персоналу.

Переглянути презентацію.

19.01.2021р. - вівторок

гр. №4

Тема: "Сучасні засоби нападу"

Вогневі і ударні засоби (боєприпаси)складається з: високоточної зброї розвідувально-ударних комплексів (РУК): бетонобійних осколкових:  фугасних запальних;  кумулятивних об'ємного вибуху: керованих авіаційних бомб (УАБ)

Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей. Особливістю таких боєприпасів є утворення величезної кількості (від декількох сотень до декількох тисяч) осколків масою від часток грама до кількох грамів.

Фугасные бомбы предназначены для поражения промышленных и административных объектов, железнодорожных узлов и станций, техники и людей.

Кумулятивные боеприпасы относятся к классу боеприпасов направленного действия.

Бетонобойние боєприпаси призначені для руйнування добре захищених об'єктів, що мають бетонні та залізобетонні перекриття спеціальної конструкції. Вони мають високу ефективність дії по злітно-посадочних смугах аеродромів.

Боеприпасы объемного взрыва - боеприпасы, принцип действия которых основан на физическом явлении - детонации, возникающей в смесях горючих газов с воздухом.

Запальні боепріпаси призначені для створення великих пожеж в містах, на об'єктах економіки, знищення людей, споруд, складів матеріальних засобів, нафтосховищ, обладнання, транспорту і т.п. пирогель Білий фосфор.

Високоточна зброя - такий вид керованої зброї, ймовірність ураження яким малорозмірних цілей з першого пуску або пострілу («постріл-ураження») наближається до одиниці в будь-яких умовах обстановки. При створенні останнього зарубіжні фахівці прагнуть досягти гарантованого виходу з ладу добре захищених об'єктів мінімальними засобами. Керовані авіаційні бомби Розвідувально-ударний комплекс

Переглянути презентацію.

18.01.2021р. - понеділок

гр. №11

Тема: "Дії відділення під час наступу з висуванням із глибини (з ходу)."

 Відділення в колоні взводу висувається з глибини до рубежу переходу в атаку під час вогневої підготовки атаки.

Наступ із висуванням із глибини (з ходу)

Атака полягає в стрімкому і безупинному русі механізованих підрозділів у бойовому порядку, у поєднанні з інтенсивним вогнем з бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а в міру зближення з противником — і з інших видів зброї з метою його знищення. Перед атакою механізованих підрозділів проводять вогневу підготовку наступу, а в ході наступу — вогневу підтримку атаки.

 Атака відділення

З початком розгортання взводу в бойовий порядок командир відділення виводить БМП (БТР) на свій напрямок, уточнює навіднику-оператору (кулеметнику БТР) об'єкт атаки та цілі для ураження, механіку-водію (водію) — напрямок руху та місце проходу в загородженнях, управляє вогнем відділення. Атакуючи в броньованому порядку, після розгортання взводу в бойову лінію відділення на БМП (БТР) рухається вслід за танком або самостійно продовжує стрімкий рух до об'єкта атаки, ведучи вогонь зі зброї бойової машини та стрілецької зброї через бійниці. Використовуючи результати вогневого ураження, стрімко вривається на передній край оборони противника, знищує його живу силу і вогневі засоби та безупинно просувається вглиб оборони.

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу та використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або тил противника й рішучою атакою знищує його. У разі послаблення опору противника за командою (сигналом) командира взводу відділення проводить посадку в БМП (БТР), десантом на танк і продовжує наступ у вказаному напрямку; у разі пошкодження та зупинки БМП (БТР) екіпаж продовжує вогнем з місця знищувати противника, димовими гранатами імітує загоряння й уживає заходів щодо усунення пошкодження, доповідає про це командиру взводу (відділення) або його заступнику (головному сержанту взводу). У разі виникнення пожежі в машині екіпаж уживає заходів щодо її гасіння, а якщо це неможливо або в разі загрози вибуху, екіпаж залишає її, забираючи закріплену за ним зброю, у тому числі спарений кулемет, боєприпаси до неї, гранати, і приєднується до свого відділення, доповідає командиру відділення причину залишення машини.

Контрольні питання.

1. У чому полягає атака механізованного відділення?

2. Що повинні робити військово службовці у разі пошкодження та зупинки БТР(БМП?

3. Що повинні робити військово службовці у разі виникнення пожежі у машині?

4. Які дії механізованного відділення у разі послаблення опору противника?

гр. №11

15.01.2021р. - п'ятниця

Тема: "Механізоване відділення (мвід) у вогневій засідці."

 Завдання засідки полягає в завчасному прихованому розташуванні на ймовірних шляхах руху противника з метою завдання йому удару раптовим вогнем з близької відстані, захоплення полонених, документів, зразків озброєння. Засідку організовують у місцях, що ускладнюють противнику швидке розгортання, проведення маневру і вихід з-під вогню. Позиція засідки повинна забезпечувати приховане розташування підрозділу і мати хороші умови для спостереження, ведення вогню і відходу. Механізоване відділення (мвід) у вогневій засідці, як правило, діє бойовими групами («двійками», «трійками»).

Бойовий порядок вогневої засідки може складатися: з групи спостереження, кількох вогневих груп, групи прикриття.

Група спостереження призначена для ведення розвідки і недопущення раптового виходу противника до позиції вогневої засідки; для цього на ймовірних маршрутах його висування виставляють спостерігачів, а від механізованого взводу за наявності сил і засобів можна виставити спостережний пост та висилати дозорних. У складі групи є сапери (окремі військовослужбовці) для мінування можливих шляхів підходу (відходу) противника.

Вогневі групи призначають для раптового ураження супротивника, знищення живої сили і техніки. Кількість вогневих груп визначає побудова бойового порядку засідки.

Група прикриття (окремі військовослужбовці) призначена для прикриття головних сил засідки під час відходу після виконання завдання.

Систему вогню вогневої засідки будують у поєднанні з мінно-вибуховими загородженнями, які влаштовують, як правило, на шляхах можливого висування, маневру і відходу противника, танкодоступних напрямках перед фронтом вогневої засідки та на її флангах. Бойові машини й особовий склад розміщують так, щоб противник уражався вогнем упритул. 

Знищення супротивника з вогневої засідки. Стрільба по кількох цілях (іл. 13.8).

Іл. 13.8. Стрільба по кількох цілях:

а) у разі швидкісної стрільби по кількох цілях (іл. 13.8 а) зручніше починати стрільбу з крайньої правої цілі, розвертаючись по ходу стрільби справа наліво;

б) якщо вогонь ведуть по групі противника, яка рухається фронтально (іл. 13.8 б), першою доцільніше вражати ту ціль, яка рухається замикаючою в групі з подальшим перенесенням вогню по цілях, що йдуть попереду. У цьому випадку противник не відразу виявить, що потрапив під ваш вогонь, і ви зможете вразити кілька цілей до того, як противник вчинить організований опір. 

в) коли попереду є кілька солдатів противника, які відступають у повний зріст, а один заліг і веде прицільний вогонь з-за укриття (іл. 13.8 в), то насамперед потрібно знищити його, не надаючи переваги легшій і більшій цілі. Якщо є кілька цілей, то насамперед потрібно визначити і знищити найважливішу ціль

Про підхід супротивника група спостереження (спостерігачі) попереджає командира відділення встановленим сигналом. З наближенням супротивника до визначеного рубежу (пункту) вогневі групи відділення, за командою (сигналом) командира, раптово відкривають вогонь і вражають ворога з близької відстані (іл. 13.9).

Іл. 13.9. Знищення супротивника з вогневої засідки

Якщо супротивник висувається в колоні, то насамперед вражають машини, що рухаються в голові й хвості колони, потім знищують або витісняють на мінно-вибухові загородження інші машини та їхні екіпажі (десант). За умови, що противник не виявляє активності, вогневі групи відділення ведуть інтенсивний вогонь зі всіх видів зброї, знищують його і не дають розгорнутися в бойовий порядок. Потім під прикриттям димів (аерозолів) відходять.

У разі активного опору противника або його намагання атакувати у фланг підрозділ посилює вогонь і розпочинає відхід під прикриттям групи прикриття (окремих військовослужбовців). Група прикриття відривається від противника останньою і стрімко виходить до свого підрозділу, що перебуває в готовності підтримати її вогнем. Відхід після виконання завдання здійснюють за командою командира у встановленому порядку. Відділення, використовуючи захисні властивості місцевості, під прикриттям вогню артилерії і вогневих засобів старшого командира відходить встановленим маршрутом за передній край або в призначене місце. 

Контрольні питання.

1. Назвати завдання механізованного відділення у вогневій засідці.

2. В яких місцях організовують вогневу засідку?

3.Назвати групи з яких складаються вогневі засідки.

4. У якому порядку вражаються машини супротивника, які пересуваються в колоні?

14.01.2021р. - четвер

гр. №11

Тема: "Способи пересування на полі бою" 

Бойові порядки дозволяють максимально ефективно застосовувати тактику і озброєння та переміщувати малі підрозділи на нові позиції. Водночас вони мінімізують вірогідність втрат від вогню противника. У кожної з побудов бойового порядку є як переваги, так і недоліки. Тому командир їх обирає, змінює та комбінує залежно від обставин та особливостей місцевості.

Класична колона. Бійці йдуть один за одним позаду авангардного дозорного. Сектор вогню цього дозорного у колоні – 120 градусів прямо. Наступний боєць відповідає за 90-градусний сектор обстрілу вліво від нього. Третій перекриває такий же сектор праворуч, і так далі, шаховим порядком. Замикаючий відповідає за 120-градусний сектор обстрілу в тил колони.

Колона має низку переваг:

1. Спрощує передачу сигналів і повідомлень – від бійця до бійця.

2. Полегшує пересування «слід у слід», підвищує його потаємність та мінну безпеку.

3. Розриви в такому строю виникають зрідка, і їх неважко помітити та «залатати».

Недолік колонного порядку – вразливість від засідок із флангу та неможливість вести вогонь з усіх видів зброї вперед. Тому він прийнятний лише для прихованих маршу або кидка. І обов`язково за можливості з флангів колону повинні страхувати бокові дозорні.

Підвид колонного порядку – для лісу. Це така ж побудова строю, але двома паралельними колонами. Бійці колон повинні постійно підтримувати візуальний контакт між собою.

Цей підвид, звісно, не покращує ефективність використання зброї. Однак підрозділ буде важче атакувати з флангів. Крім того, дві короткі низки бійців рухатимуться швидше, ніж одна довга.

Клин. Цей порядок утворюють для атаки при імовірній зустрічі з противником. Бійців розставляють зі зсувом уліво і вправо від передового солдата, з тим, аби утворити «^» – подібну формацію, яка щонайкраще підходить для удару.

Сектор вогню передового бійця – 120 градусів прямо. Наступні два бійці справа і зліва від передового закривають 90-градусні сектори вогню лівого й правого флангів відповідно. Цей же принцип застосовують і для останніх бійців порядку, зсунутих вправо й уліво від бійців перед ними.

Стрій атаки клином слід використовувати у взаємодії з відділеннями або групами супроводу. Контроль тилу основної групи не передбачено, оскільки його має здійснювати якраз супровід, який шикується такими ж клинами.

Переваги просування клином:

1.  Можливість візуально контролювати максимально можливий простір.

2. Таку формацію важче атакувати із засідки завдяки взаємодії клинів.

3. Найважливіше – по противнику, який перебуває попереду, можуть стріляти всі бійці одночасно.

Недоліки: 1. Він призводить до виснаження бійців, якщо його застосовують довго на пересіченій місцевості і в заростях.

2. За необхідності змінити напрямок атаки, бойовий порядок може на деякий час розірватися, що різко погіршить взаємодію та зв`язок груп.

Ромбовидний порядок – цікава альтернатива клину. Якщо в групі ви маєте чотирьох бійців, просто помістіть замикаючого точно за передовим. Якщо в рою п’ятеро – командир займає позицію в центрі за передовим і перед замикальним.

Стрій атаки клином слід використовувати у взаємодії з відділеннями або групами супроводу. Контроль тилу основної групи не передбачено, оскільки його має здійснювати якраз супровід, який шикується такими ж клинами.

Переваги просування клином:

1.  Можливість візуально контролювати максимально можливий простір.

2. Таку формацію важче атакувати із засідки завдяки взаємодії клинів.

3. Найважливіше – по противнику, який перебуває попереду, можуть стріляти всі бійці одночасно.

Недоліки: 1. Він призводить до виснаження бійців, якщо його застосовують довго на пересіченій місцевості і в заростях.

2. За необхідності змінити напрямок атаки, бойовий порядок може на деякий час розірватися, що різко погіршить взаємодію та зв`язок груп

Такий порядок перешкодить використанню одразу всієї зброї по противнику попереду. Однак відсоток зброї, яку ви все ж можете застосувати, залишиться значним.

Головна перевага в разі використання ромбовидного порядку –швидкість руху групи, можливість миттю змінювати його напрямок або займати кругову оборону, перешиковуватись у клин для атаки.

        Переглянути презентацію та відповісти на питання.

                                        Контрольні питання.

1.Що дає використання різних бойових порядків під час бою?

2.Який основний недолік при використанні класичної колони?

3.Яка особливість використання при пересуванні способу клином?

4.Яка основна перевага в разі використання ромбовидного порядку пересування? 

                              23.12.2020р. - середа

                                                                гр. №3

Тема:"Орієнтування на місцевості"

1. Орієнтування на місцевості включає визначення свого місця розташування щодо сторін горизонту і виділення об'єктів місцевості (орієнтирів), витримування заданого або вибраного напряму руху і з'ясування положення на місцевості орієнтирів, рубежів, та інших об'єктів. 

Орієнтуватися можна: 

1. По карті, 

2. За допомогою компаса, 

3. За небесними світилами і місцевими предметами (за різними ознаками). 

По карті можна визначити своє місцезнаходження, вибрати шлях руху з урахуванням дотримання маскування і подолання можливих перешкод, а також заздалегідь виміряти азимути для руху по бездоріжжю і в умовах обмеженої видимості. 

Щоб орієнтуватися по карті на місцевості, треба насамперед зорієнтувати карту і визначити точку свого стояння. 

Орієнтування без карти 

Полягає у визначенні сторін горизонту (напрямів на північ, схід, південь, захід) і свого місцезнаходження на місцевості відносно призначених (обраних) орієнтирів і застосовується зазвичай на обмеженій території. 

При визначенні сторін горизонту за компасом йому надається горизонтальне положення, гальмо стрілки звільняється. Після припинення коливань її  кінець вкаже напрямок на північ. 

Для визначення сторін горизонту за Сонцем та годинником необхідно стати обличчям до Сонця. Покласти годинник, що показує місцевий час так, щоб годинна стрілка була направлена на Сонці. Лінія, що ділить кут між годинниковою стрілкою і напрямом на цифру "1" за зимовим часом або на "2" за літнім часом (тільки для території СНД) навпіл, покаже напрямок на південь 

Визначення сторін горизонту за місцевими  предметами 

Виробляється в поєднанні з іншими способами. В основі його лежить знання наступних ознак. 

- Кора більшості дерев грубіше і темніше на північній стороні, тонше і еластичнішою (у берези світліше) - на південній; 

- У сосни вторинна (бура, потріскана) кора на північній стороні стовбура піднімається вище, ніж на південній; 

- На деревах хвойних порід смола рясніше накопичується з південної сторони; 

- Річні кільця на свіжих пнях дерев розташовані густіше з північної сторони; 

- З північного боку дерева, каміння, дерев'яні, черепичні і шиферні покрівлі раніше і рясніше покриваються лишайниками, грибками; 

- Мурашники розташовуються з південного боку дерев, пнів та кущів, крім того, південний скат мурашників пологий, північний - крутий; 

- Ягоди і фрукти раніше червоніють (жовтіють) з південного боку; 

- Влітку грунт біля великих каменів, будов, дерев і кущів більш сухіший з південного боку, що можна визначити на дотик; 

- У окремих дерев крони пишніше й густіше з південної сторони; 

- Сніг швидше тане на південних схилах, в результаті підтавання на снігу утворюються щербини (шипи), спрямовані на південь; 

- Вівтарі православних церков, каплиць і лютеранських кирок звернені на схід, а головні входи розташовані із західного боку; 

- Піднятий кінець нижньої поперечини хреста церков звернений на північ

            Переглянути презентацію та відповісти на питання

           Контрольні питання.

1.Які дії включає в себе орієнтування на місцевості?

2.Якими способами можна орієнтуватися на місцевості?

3.Як визначити напрямок на північ за допомогою компасу?

4.У яку сторону звернений піднятий кінець нижньої поперечини хреста церков?

22.12.2020р. -вівторок

                                                                       гр. №5

Тема: "Надзвичайні ситуації воєнного часу: види та джерела виникнення".

Війна завжди була для людей одним із найбільших лих на протязі всієї історії. Вона знищувала значні людські і матеріальні ресурси, приводила за собою інші лиха, гальмувала розвиток людства. З кожним роком сила зброї ставала все сильнішою і сильнішою, а наслідки її використання все жахливішими. Зараз, на рубежі тисячоліть, людство має ядерну зброю, яка може знищити все живе на планеті.

Звісно першим і самим небезпечним джерелом є зброя. На даний час ми можемо виділити такі види зброї:

·         зброя масового ураження, яка в свою чергу розділяється на ядерну, хімічну, біологічну. Вся ця зброя веде до масового ураження населення на великих територіях, а при ядерному ударі і до значних руйнацій.

·         звичайна зброя, яка застосовується при локальних і широкомасштабних бойових діях. Розрізняють багато видів звичайної зброї, але вся вона застосовується для знищення людей та матеріальних об'єктів. Наприклад, при застосуванні системи залпового вогню на площі близько 13 га будуть знищені всі споруди і майже 82% живої сили ворога.

·         засоби радіоелектронної боротьби, які не ведуть до знищення споруд, але надзвичайно шкідливі для людини.

Іншим джерелом небезпеки є надзвичайна антисанітарна обстановка під час ведення бойових дій. Перш за все це велика кількість трупів, які не завжди можна поховати (наприклад у містах ведення інтенсивних бойових дій), по-друге порушується нормальна робота комунальних служб міст, що призводить до погіршення якості води, перебоїв каналізаційної системи і т. п. Також завжди спостерігається зріст популяції гризунів і інших тварин, які завжди є переносниками хвороб.

Також відчувається недостатнє медичне обслуговування, нестача медичних препаратів (більшість іде на фронт). Отже створюється сприятлива ситуація для виникнення епідемій, особливо в теплі місяці. Також багато людей можуть потерпати від звичайних хвороб які не зможуть ефективно лікуватися в умовах воєнного часу.

Третьою складовою є складна екологічна та техногенна обстановка. Треба враховувати, що сучасна війна не обходиться без значних руйнувань, які самі по собі являють загрозу життю людини і зазвичай супроводжуються пожежами.

Але ще більшу небезпеку несуть в собі підприємства, які й за мирних умов були джерелом небезпеки і шкідливих викидів. Хімічні підприємства, АЕС, нафтопереробні заводи у разі їх часткового або повного руйнування викличуть техногенну катастрофу і будуть становити значну небезпеку для життєдіяльності людей у районі розташування.

       Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

Контрольні питання.

1.Назвати види зборї які застосовуються у сучасній війні.

2.На які види поділяється зброя масового враження?

3.Яка особливість надзвичайної антисанітарної обстановки під час ведення бойових дій? 

4.Які підприємства у разі їх часткового або повного руйнування викличуть техногенну катастрофу? 

21.12.2020р. -понеділок

                                                 гр. №4

Тема: "Надзвичайні ситуації воєнного часу: види та джерела виникнення".

Війна завжди була для людей одним із найбільших лих на протязі всієї історії. Вона знищувала значні людські і матеріальні ресурси, приводила за собою інші лиха, гальмувала розвиток людства. З кожним роком сила зброї ставала все сильнішою і сильнішою, а наслідки її використання все жахливішими. Зараз, на рубежі тисячоліть, людство має ядерну зброю, яка може знищити все живе на планеті.

Звісно першим і самим небезпечним джерелом є зброя. На даний час ми можемо виділити такі види зброї:

·         зброя масового ураження, яка в свою чергу розділяється на ядерну, хімічну, біологічну. Вся ця зброя веде до масового ураження населення на великих територіях, а при ядерному ударі і до значних руйнацій.

·         звичайна зброя, яка застосовується при локальних і широкомасштабних бойових діях. Розрізняють багато видів звичайної зброї, але вся вона застосовується для знищення людей та матеріальних об'єктів. Наприклад, при застосуванні системи залпового вогню на площі близько 13 га будуть знищені всі споруди і майже 82% живої сили ворога.

·         засоби радіоелектронної боротьби, які не ведуть до знищення споруд, але надзвичайно шкідливі для людини.

Іншим джерелом небезпеки є надзвичайна антисанітарна обстановка під час ведення бойових дій. Перш за все це велика кількість трупів, які не завжди можна поховати (наприклад у містах ведення інтенсивних бойових дій), по-друге порушується нормальна робота комунальних служб міст, що призводить до погіршення якості води, перебоїв каналізаційної системи і т. п. Також завжди спостерігається зріст популяції гризунів і інших тварин, які завжди є переносниками хвороб.

Також відчувається недостатнє медичне обслуговування, нестача медичних препаратів (більшість іде на фронт). Отже створюється сприятлива ситуація для виникнення епідемій, особливо в теплі місяці. Також багато людей можуть потерпати від звичайних хвороб які не зможуть ефективно лікуватися в умовах воєнного часу.

Третьою складовою є складна екологічна та техногенна обстановка. Треба враховувати, що сучасна війна не обходиться без значних руйнувань, які самі по собі являють загрозу життю людини і зазвичай супроводжуються пожежами.

Але ще більшу небезпеку несуть в собі підприємства, які й за мирних умов були джерелом небезпеки і шкідливих викидів. Хімічні підприємства, АЕС, нафтопереробні заводи у разі їх часткового або повного руйнування викличуть техногенну катастрофу і будуть становити значну небезпеку для життєдіяльності людей у районі розташування.

       Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

Контрольні питання.

1.Назвати види зборї які застосовуються у сучасній війні.

2.На які види поділяється зброя масового враження?

3.Яка особливість надзвичайної антисанітарної обстановки під час ведення бойових дій? 

4.Які підприємства у разі їх часткового або повного руйнування викличуть техногенну катастрофу? 

18.12.2020р. - пятниця

                                                                гр. №2

Тема: "Поняття про бій. Характеристика загальновійськового бою" Бій - це основна форма військових дій тактичного рівня (група, відділення, взвод, рота, батальйон) і являє собою сукупність взаємопов'язаних і узгоджених за цілями, завданнями, місцем і часом бойових дій формувань видів Збройних Сил, формувань бойового, тилового і технічного забезпечення, їх маневр, ведуться згідно єдиного задуму і плану для виконання тактичних завдань.

Бій може вестися на землі (під землею), на воді (під водою), в повітрі (в космосі). Бій буває: загальновійськовим, протиповітряним, повітряним, морським. Загальновійськовий бій-це бій, в якому беруть участь загальновійськові формування (піхота, танки), формування вогневого ураження (артилерія, ракетні війська, авіація), формування протиповітряної оборони (зенітні підрозділи), формування бойового тилового і технічного забезпечення. Види загальновійськового бою: Оборона-вид бою, який має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу своїх військ у наступ. Наступ проводиться з метою -Повний розгрому (знищення) противника: -овладенія важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Сутність настання полягає в ураженні противника всіма наявними засобами, в тому числі: 1) рішучої атаці, 2) стрімке просування підрозділів в глибину його бойового порядку, 3) Знищення та полоненні живої сили, 4) тримав зброї, озброєння, техніки і намічених рубежів. Залежно від обстановки і поставлених завдань наступ може вестися на противника, який: обороняється, наступає, йде. Маневр-це організоване пересування військ під час бою з метою заняття вигідного положення щодо супротивника на створення необхідного угруповання сил і засобів, а також перенесення або перенацеливание ударів і вогню для найбільш ефективного ураження противника. Охоплення-це маневр, здійснюваної для виходу у фланг супротивникові і нанесення йому удар. Обхід-це більш глибокий маневр призначений для виходу в тил противнику і нанесення йому несподіваного удару. Відходом називається маневр, що застосовується з метою виведення своїх підрозділів з-під удару противника і заняття вигідного тактичного положення.

Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

               Контрольні питання.

1.Які існують види бою?

2.Де може вестися бій?

3. Що таке загальновійськовий бій?

4. Що таке оборона?

5. Що таке наступ? 

18.12.2020р. - пятниця

                                                                гр. №3

Тема: "Застосування стрілецької зброї для боротьби з літаками"

Для боротьби з літаками і вертольотами противника разом з зенітними засобами

застосовується і стрілецьку зброю. Найбільш ймовірна дальність відкриття вогню по літаках на висоті не більше 400 м дорівнює 500 600 м. Приціл у всіх випадках ставлять "5" або "П".

Стрілянина ведеться двома способами - загороджувальним і супровідним

Загороджувальний спосіб стрільби застосовується за програмними цілями, швидкість польоту яких перевищує 150 м/ с.

При цій швидкості величина випередження досягає декількох десятків корпусів літака, визначити його візуально дуже важко. Сутність загороджувального вогню в тому, що попереду по курсу руху літака завчасно утворюють зону загороджувального вогню, з таким рахунком, щоб забезпечити перетин трас куль з метою. для відкриття вогню зброя прямує вгору в точку на передбаченому шляху руху мети. Вогонь відкривається, коли до мети буде 800 - 900 м.

Супроводжувальний спосіб застосовується по повільно летячим повітряним цілям (вертольотах, транспортним літакам, парашутистах). Сутність його полягає в тому, що стрілки-автоматники (кулеметники), переміщаючи зброю, безперервно утримують лінію при прицілюванні попереду мети по її курсу на величину розрахованого випередження і роблять довгу чергу в момент найбільш точного наведення зброї.

При цьому зброя утримується в одному положенні до виходу цілі із зони загороджувального вогню. Якщо видно траси своїх куль поблизу мети, то не закінчуючи стрілянину, переносять зброю в бік цілі до зіткнення з нею трас куль.

"По парашутисту, п'ять, чотири фігури нижче, супровідним довгим - ВОГОНЬ".

Практичне випередження визначають візуально. На відстані до 500 м воно дорівнює 60 - 80 м (п'ять-сім корпусів мети) стрілянину по повітряних цілях ведуть лежачи, з коліна, стоячи, а також при веденні бою в обороні - з окопу.

Вогонь відкривається самостійно або з командами командира відділення: "По літаку, п'ять, сім фігур вперед, загороджувальним, довгими, ВОГОНЬ"

Для ведення вогню по літаках і вертольотах солдатів приймає положення лежачи, з коліна або стоячи.

Переглянути презентацию та відповісти на питання.

Контрольні питання.

1. У чому полягає сутність загороджувального вогню? 2. Яка дальність відкриття вогню по літаках на висоті не більше 400 м? 3. В чому полягає сутність супровідного способу стрільби? 4. З яких положень солдати ведуть вогонь по повітряних цілях?

15.12.2020р. -вівторок

                                                                       гр. №5

 Тема: "Ознайомлення з бойовим мистецтвом  бойовий гопак"

 Ознайомлення з бойовим мистецтвом  бойовий гопакБойові мистецтва всіх країни мають свої особливості та цікавинки. Усі методи бою формувалися відповідно до певних історичних подій, мотивацій і життєвих потреб. Головна їх мета полягала в забезпеченні захисту від супротивника, який міг з’явитись на полі бою або посеред вулиці. Бойовий гопак — українське бойове мистецтво, розроблене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях, та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів’янина Володимира Пилата. Бойовий гопак був заснований В. Пилатом як офіційне мистецтво бою на початку 1990-х рр. 

Рухи українські танців «Гопак» та «Метелиця», які схожі на бойову техніку — удари ногами в стрибку, присядці чи «павучку», різноманітні кроки, відбивання, підсікання, «повзунці», «присядки», «тинки», «копняки» тощо, були належним чином трансформовані до вимог сучасного бойового мистецтва і склали основу технічного арсеналу Бойового гопака. Танець «Гопак» Танець «Метелиця».

Технічні елементи Бойового гопака Стусан «Вохрик» Повзунець «Коло» Копняк у стрибку Повзунець «Диб» Підсікання «Коса» Копняк «Блоха».
«Однотан» — це соло-композиція в музичному супроводі з демонстрацією техніки Бойового гопака. Людина, використовуючи удари, відходи, сув’язі, уявляє, що б’ється з кількома супротивниками і намагається здолати їх. 

«Забава» — різновид двобою з обмеженим дотиком. Мета «Забави» — засвоєння елементів Бойового гопака та вміння входити в бій і виходити із бойової дистанції. «Борня» — різновид двобою з легким дотиком. У «Борні» дозволена серійна робота на середній і дальній дистанціях. «Герць» — різновид двобою із повноцінним дотиком. У «Герці» передбачено кільканадцять видів дотику, які регламентуються правилами змагань згідно із сучасними міжнародними аналогами бойових систем — міжстильового та універсального бою.  

14.12.2020р. -понеділок

                                                 гр. №4

Тема: "Бойове мистецтво-хортинг".

Хортинг – повноконтактне комплексне єдиноборство, з універсальним набором ударів та прийомів, максимально наближене до змішаних єдиноборств. Особливість хортингу – його універсальність. У хортингу зібрано безліч елементів з різних єдиноборств: боротьби, самбо, дзюдо, карате, джиу-джитсу і т.д.

Спортивне єдиноборство хортинг названо на честь місця проведення всіх прадавніх козацьких двобоїв – кола козаків "хорт", в який вони збиралися для виявлення найсильніших. Хортинг з’явився у 2009р., але за цей час вже встиг стати візитівкою і спортивним брендом України.

Система підготовки, виховання характеру козаків в найжорсткіших рукопашних двобоях, в яких дозволялася вся можлива техніка самооборони, і лягла в основу хортингу. В хортингу є три основні удари руками – прямий, збоку і знизу. І немає жодних умовностей, оцінки ступеня дотику чи жодної градації контакту – легкий, середній чи повний.

Хортинг має два контактних розділи: "Двобій" і "Сутичка», а також розділи "Форма" та "Показовий виступ». Різнопланові два раунди основного розділу хортингу "Двобій" суттєво відрізняють хортинг від інших бойових мистецтв.

Дозволяються удари ногами поногах, руках, тулубу та голові. Дозволена боротьба в стійці та партері. Двобій спортсменів проходить у високому темпі з ударами руками в голову, короткочасними захватами рук, ніг, дозволені будь-які збивання суперника з ніг. 

Широкий арсенал прийомів, прості правила та мінімальна кількість обмежень роблять хортинг привабливим для спортсменів зі всіх куточків світу.

                                                                       гр. №4

11.12.2020р. - пятниця

                                                гр. №3

Тема: "Боротьба механізованого відділення з танками і броньованими машинами".

Боротьба з танками, бойовими машинами піхоти і бронетранспортерами противника є

однією з найважливіших задач в загальновійськовому бою. Для досягнення успіху солдату треба знати сильні і слабкі сторони бойових машин, особливо вразливі місця, бойові можливості свого озброєння для правильного застосування його в бою.

Вразливі місця танку. 

Вежа - бронебійні, подкалиберние (осколково-фугасні) снаряди. Вежа і корпус зверху - ручні кумулятивні протитанкові гранати

Верхній лист кормовій частині - горючі рідини, ручні кумулятивні протитанкові гранати.

Прилади стрільби і спостереження - зосереджений вогонь стрілецької зброї, снаряди осколкової дії.

Зазор між вежею і корпусом - осколково-фугасні, бронебійні снаряди

Провідне колесо - усі снаряди, протитанкові гранати.

Амбразури - будь-які типи снарядів.

Борт і опорні катки - всі снаряди, протитанкові гранати.

Верхній і нижній лобові листи - кумулятивні снаряди, ручні кумулятивні протитанкові гранати.

Спрямовуючого колеса - всі типи снарядів, ручні кумулятивні протитанкові гранати

Гусениця - осколково-фугасні снаряди, протитанкові міни.

У механізованому відділенні для боротьби з танками і броньованими машинами противника є:

-ручний протитанковий гранатомет (РПГ-7 і РПГ-18), ручні кумулятивні протитанкові гранати (РКГ-3), крім того на БМП - протитанковий ракетний комплекс бойової машини (ПТРК) і гармата БМП.

Бойові можливості цих протитанкових засобів визначаються насамперед їх

характеристиками: бронепробиваемость, дальність стрільби, точність вогню і скорострільність.

Ракета ПТРК, снаряд гармати БМП і граната РПГ-7 практично пробиває броню будь-якого

сучасного танцю. Найбільш результативний вогонь по танках на дальностях може бути: з ПТРК- 1000 - 1500 м, гармати БМП - до 1300 м, РПГ - 7 - 100 - 300 м. Ручна кумулятивна граната

(РКГ - 3) при влучень в ціль вибухає миттєво, під час вибуху створюється кумулятивний струм, пробиває броню або розбиває гусеницю, вражає обладнання та озброєння танка.

Крім того, вогнем автоматів і кулеметів можна нанести ушкодження оглядовий прилад і прицілом. Успішність боротьби з танками буде залежати також і від морально-бойових якостей особового складу, від взаємодії із засобами і силами беруть участь в бою, від характеру місцевості і стану погоди.

Якщо до окопу наближається танк, солдату треба почекати, коли він підійде на відстань 25-30 м і використовуючи мертвий простір (ділянка, на якому солдат не може бути вражений кулями з танка), кидає протитанкову гранату в танк. Якщо танк не вражений і продовжує рухатися прямо, солдат лягає на дно окопу або відскакує вбік. Коли танк пройде, швидко встає і вражає в уразливе місце наступної гранатою. Екіпаж підбитого танка, який намагається залишити його знищується вогнем з автомата. Кидати протитанкову гранату можна стоячи, з коліна і з положення лежачи, але обов'язково через сховища, яке може захистити від вибухової хвилі і осколків гранати.

      Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

                                                 Контрольні питання.

1.Назвати вразливі місця танку.

2.Якими засоб ми можна пошкодити гусеницю танку?

3.Які засоби є в мотострілковому відділені для враження танку?

4.Що треба робити солдату, коли до окопу наближається танк?

08.12.2020р. -вівторок

                                                                       гр. № 11

Тема: "Бойові дії в межах населених пунктів".

Це найнебезпечніше завдання для піхоти. Супротивник може нападати згори, раптово з’являтися й зникати в міських будівлях. Бій у міських умовах зазвичай швидкоплинний, жорсткий і заплутаний.

Щоб забезпечити своєчасне інформування напарників і запобігати випадкам «дружнього» вогню від своїх, необхідна надійна взаємодія на всіх рівнях.

 Кілька важливих порад для групи, що діє в умовах населеного пункту: остерігайтеся високих вертикальних будівель, вивчіть ваш сектор спостереження / прикриття й утримуйте його. Перед зачищенням будівлі забезпечте спостереження на 360°.

                                                    Спостереження на 360°

Розділяйте на сектори небезпечні зони. Тримайтеся подалі від стін. Уникайте відкритих місць.

                                               Зачищення будівель

Остерігайтеся небезпечних рикошетів від куль. Рухайтесь обережно, використовуйте для маскування димові гранати. Кулеметники, розташовані в раціонально вибраних місцях, можуть утримувати під вогнем цілу вулицю (або навіть і більше) і сковувати пересування супротивника. 

Розподіляйте особовий склад механізованого відділення (мвід) на штурмову групу та групу прикриття. Кількість бійців, задіяних для «зачищення» будівель середніх розмірів, не має перевищувати чотирьох.

Для ефективного зачищення будівлі група має розділитися на дві підгрупи: групу прикриття, що перебуває зовні, та штурмову групу, яка перевіряє кожну кімнату в будівлі.

Група прикриття зазвичай складається з командира групи й кулеметника, а група зачистки — із двох стрільців. Штурмова група має наперед визначити шлях до входу в будівлю. Використання радіо під час зачищення небажано, тому що можна видати свою позицію потенційному супротивникові. 

Група прикриття відповідає за: • прикриття будівлі, поки штурмова група висувається до входу та готується зачищати приміщення; • вогневе накриття поверхів, на яких ще немає штурмової групи; • зв’язок зі штурмовою групою для координування прикриття.

           Переглянути презентацію та відповісти на запитання.

Контрольні питання.

1.Яка особливість бойових дій в умовах населенного пункта?

2.На які групи росподіляється мотострілкове відділення при веденні бойових дій в умовах населенного пункта?

3.Яка задача штурмової групи при веденні бойових дій в умовах населенного пункта?

08.12.2020р. -вівторок

                                                                       гр. №4

 Тема: "Ознайомлення з бойовим мистецтвом  бойовий гопак"

 Ознайомлення з бойовим мистецтвом  бойовий гопакБойові мистецтва всіх країни мають свої особливості та цікавинки. Усі методи бою формувалися відповідно до певних історичних подій, мотивацій і життєвих потреб. Головна їх мета полягала в забезпеченні захисту від супротивника, який міг з’явитись на полі бою або посеред вулиці. Бойовий гопак — українське бойове мистецтво, розроблене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях, та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів’янина Володимира Пилата. Бойовий гопак був заснований В. Пилатом як офіційне мистецтво бою на початку 1990-х рр. 

Рухи українські танців «Гопак» та «Метелиця», які схожі на бойову техніку — удари ногами в стрибку, присядці чи «павучку», різноманітні кроки, відбивання, підсікання, «повзунці», «присядки», «тинки», «копняки» тощо, були належним чином трансформовані до вимог сучасного бойового мистецтва і склали основу технічного арсеналу Бойового гопака. Танець «Гопак» Танець «Метелиця».

Технічні елементи Бойового гопака Стусан «Вохрик» Повзунець «Коло» Копняк у стрибку Повзунець «Диб» Підсікання «Коса» Копняк «Блоха».
«Однотан» — це соло-композиція в музичному супроводі з демонстрацією техніки Бойового гопака. Людина, використовуючи удари, відходи, сув’язі, уявляє, що б’ється з кількома супротивниками і намагається здолати їх. 

«Забава» — різновид двобою з обмеженим дотиком. Мета «Забави» — засвоєння елементів Бойового гопака та вміння входити в бій і виходити із бойової дистанції. «Борня» — різновид двобою з легким дотиком. У «Борні» дозволена серійна робота на середній і дальній дистанціях. «Герць» — різновид двобою із повноцінним дотиком. У «Герці» передбачено кільканадцять видів дотику, які регламентуються правилами змагань згідно із сучасними міжнародними аналогами бойових систем — міжстильового та універсального бою.  

07.12.2020р. -понеділок

                                                                       гр. №1

Тема: "Застосування стрілецької зброї для боротьби з літаками"

Для боротьби з літаками і вертольотами противника разом з зенітними засобами

застосовується і стрілецьку зброю. Найбільш ймовірна дальність відкриття вогню по літаках на висоті не більше 400 м дорівнює 500 600 м. Приціл у всіх випадках ставлять "5" або "П".

Стрілянина ведеться двома способами - загороджувальним і супровідним

Загороджувальний спосіб стрільби застосовується за програмними цілями, швидкість польоту яких перевищує 150 м/ с.

При цій швидкості величина випередження досягає декількох десятків корпусів літака, визначити його візуально дуже важко. Сутність загороджувального вогню в тому, що попереду по курсу руху літака завчасно утворюють зону загороджувального вогню, з таким рахунком, щоб забезпечити перетин трас куль з метою. для відкриття вогню зброя прямує вгору в точку на передбаченому шляху руху мети. Вогонь відкривається, коли до мети буде 800 - 900 м.

Супроводжувальний спосіб застосовується по повільно летячим повітряним цілям (вертольотах, транспортним літакам, парашутистах). Сутність його полягає в тому, що стрілки-автоматники (кулеметники), переміщаючи зброю, безперервно утримують лінію при прицілюванні попереду мети по її курсу на величину розрахованого випередження і роблять довгу чергу в момент найбільш точного наведення зброї.

При цьому зброя утримується в одному положенні до виходу цілі із зони загороджувального вогню. Якщо видно траси своїх куль поблизу мети, то не закінчуючи стрілянину, переносять зброю в бік цілі до зіткнення з нею трас куль.

"По парашутисту, п'ять, чотири фігури нижче, супровідним довгим - ВОГОНЬ".

Практичне випередження визначають візуально. На відстані до 500 м воно дорівнює 60 - 80 м (п'ять-сім корпусів мети) стрілянину по повітряних цілях ведуть лежачи, з коліна, стоячи, а також при веденні бою в обороні - з окопу.

Вогонь відкривається самостійно або з командами командира відділення: "По літаку, п'ять, сім фігур вперед, загороджувальним, довгими, ВОГОНЬ"

Для ведення вогню по літаках і вертольотах солдатів приймає положення лежачи, з коліна або стоячи.

Переглянути презентацию та відповісти на питання.

Контрольні питання.

1. У чому полягає сутність загороджувального вогню? 2. Яка дальність відкриття вогню по літаках на висоті не більше 400 м? 3. В чому полягає сутність супровідного способу стрільби? 4. З яких положень солдати ведуть вогонь по повітряних цілях?

07.12.2020р. -понеділок

                                                                       гр. №5

Тема: "Магнітний азимут та його визначення на місцевий предмет".

Сутність руху за азимутом полягає у вмінні знайти та витримати за допомогою компаса

вказаний напрямок руху та точно вийти у призначений пункт.

При визначенні напрямку руху на місцевий предмет користуються магнітним азимутом. Це кут, що вимірюється за ходом годинникової стрілки від північного напрямку до напрямку на предмет. Він має значення від 0º до 360 º.

Для визначення магнітного азимуту на місцевий предмет за допомогою компасу треба стати обличчям до цього предмету та зорієнтувати компас. Потім, утримуючи компас в орієнтованому положенні, встановити пристрій так, щоб візирна лінія проріз-мушка співпала з напрямком на місцевий предмет у цьому положенні відрахунок на лімбу проти показчика у мушки вкаже величину магнітного азимуту (напрямок) на місцевий предмет.

Зворотній азимут – це напрямок від місцевого предмета на точку стояння. Від прямого азимута він відрізняється на 180º. Для його визначення необхідно до прямого азимута прибавити 180º,якщо він менше 180º, або відняти 180º, якщо він більше 180º.

Для визначення напрямку на місцевості по вказаному магнітному азимуту необхідно встановити покажчик мушки на цифру компасу, що буде відповідати магнітному азимуту та зорієнтувати компас. Потім утримуючи компас в орієнтованомуположенні, помітити на місцевості за візерною лінією проріз –

Мал. Магнітні азімути:

на листвене дерево – 56; на фабричну трубу – 137; на повітряний млин – 244; на ялину – 323.

мушка віддалений предмет (орієнтир). Напрямок на цей предмет (орієнтир) і буде відповідати напрямку за магнітним азимутом.(мал.).

Для руху за азимутом необхідно знати магнітні азимути з кожного пункту на маршруті руху та відстань між пунктами руху у парах кроків (для людини середнього зросту пара кроків дорівнює 1,5 м). Ці данні готує командир відділення (взводу) та оформлює у вигляді схеми маршруту або таблиці.

2.Рух за азимутом

Під час руху переходять від одного пункту до іншого, витримуючи напрямок на орієнтир та

рахуючи пари кроків. На вихідному та проміжних пунктах по вказаному азимуту за допомогою компасу знаходять напрямок руху. У цьому напрямку вибирають та визначають найбільш віддалений орієнтир (допоміжний) або орієнтир, розташований ближче до проміжного пункту маршруту руху на відкритій місцевості вночі в місту проміжних (допоміжних) орієнтирів використовують нариси місцевих предметів або яскраві зірки, якщо такої можливості нема, то компас з вільно відпущеною стрілкою весь час тримають перед собою в орієнтованому положенні, а за напрямок руху приймають пряму, що проходить через проріз та мушку.

Щоб обійти перешкоди, що виникають на напрямку руху ( при наявності видимості) роблять таким чином: запам’ятовують орі .нтир на напрямку руху на протилежній стороні перешкоди, визначають до нього відстань та складають дану відстань з величиною пройденого шляху;

обходять перешкоду та продовжують рух від вибраного орієнтира, визначивши спочатку за компасом напрямок перерваного шляху._

07.12.2020р. -понеділок

                                                                       гр. №4

Тема: "Способи визначення відстані на місцевості"

У бойовій обстановці доводиться визначати дальність до об’єкта (цілі) і встановити необхідний приціл зброї, що дає змогу точніше уражати ціль противника на полі бою, витрачаючи якомога меншу кількість боєприпасів. Є різні способи визначення дальності до цілі, розглянемо ті які вимагає програма, а саме: визначення дальності по відрізках місцевості, ступені видимості і уявній величині цілі та по кутовими розмірами цілі і елементів зброї.

а). По  відрізках   місцевості: Цим способом можна користуватися на більш менш рівній місцевості. Таким відрізком може бути будь-яка відстань, яка міцно закріпилась у зоровій пам’яті, наприклад відрізок в 100, 200, 400м. Відрізок цей потрібно уявно відкласти від себе до предмета (цілі). При цьому потрібно врахувати, що із збільшенням відстані уявна величина відрізка постійно зменшується і що різні впадини (рови, яри, річки і т. д.), що перетинають напрям на предмет (ціль), зменшують відстань.                 

б).По  ступені  видимості  і  уявній  величині  цілі.Для використання цього способу доцільно мати індивідуальну пам’ятку видимості різних предметів і цілей на різній дальності.

Пам’ятка видимості предметів для нормального зору  і благополучних умовах видимості (хороша погода, яскраве сонячне світло).

Дальність в  м	Що видимо
1000-900	Можна відрізнити колону піхоти від колони автомобілів і танків. Видно форму фігури людини.
800-700	Помітні рухи ніг людини, яка іде чи біжить. На деревах видно великі гілки. Помітні стовпи дротяної загорожі.
600-500	Можна розпізнати великі деталі будівлі: ганок, двері, вікна.
400-300	Можна розпізнати вид зброї: кулемет, міномет, гвинтівку,автомат і т. д. Видно колір одягу.
200-100	Можна розпізнати голову і плечі людини, деталі спорядження. Помітні дроти дротяної загорожі. Видно деталі стрілецької зброї.

            Точність визначення дальності по ступені видимості   предметів залежить не тільки від гостроти зору, а й від величини предметів і цілей, їх кольору порівняно з оточуючим фоном, освітленості і т. д.

в). По  кутовим  розмірам  цілі  і  елементів  зброї.

У стрілецькій практиці для вимірювання кутів користуються не градусами, а поділками кутоміра -  тисячними. Тисячною називається центральний кут, що спирається на дугу, що дорівнює 1/6000 довжини кола. Якщо коло довільного радіуса розділити на 6000 рівних частин і з’єднати радіусами кінці дуг із центром кола, матимемо 6000 рівних центральних кутів.

   Тисячна-це кутова величина рівна 1/1000 радіана, або центральному куту, що опирається на дугу рівну 1/6000 довжини кола.

Кутові величини записуються і читаються так.

 Наприклад: Кут 5 тисячних записується 0-05, читається нуль, нуль п’ять.

Знаючи лінійні розміри об’єкта (цілі), кутову величину, для визначення дальності до цілі на практиці використовують таку формулу тисячної:

                                               Д= Вх1000/К                

де:     Д – дальність до цілі  (м); В – лінійні розміри цілі ( м ); К – кут, під яким ціль спостерігається  ( у тисячних ).    

Лінійні розміри об’єкта (цілі):  середній зріст людини  -  1,7 м, ширина  -  0,5 м. Висота танка  -  2,7 м, ширина  -  3 м, довжина  -  6 м. Ширина БТРа  -    2,5 м.       Поділки кутоміра використовуються для градуювання різних кутомірних приладів: кутомірного круга, бусольного круга, кутоміра – квадранта, бінокля, деяких прицілів, лімба компасу та ін..

У біноклі величина однієї великої поділки шкали дорівнює 0-10, малої – 0-05, висота великої поділки  -  0-05, висота малої  -  0-025.

Кутові величини цілі можна визначити за допомогою підручних предметів (лінійки, олівця, коробки сірників і т. д ). Для цього потрібно знати їх значення в тисячних.  1 мм лінійки -  0-02;  круглий олівець має діаметр -  0-12;  пальці руки:  великий - 0-40,  вказівний -  0-30,  мізинець -  0-20;  коробка сірників:  довжини -  0-90,  ширина -  0-50, висота - 0-30; ширина мушки автомата -  0-02; ширина прорізу прицілу -  0-06.    

           Предмет слід тримати на відстані 50 см від ока.

Визначити дальність до цілі можна за допомогою прицільного пристрою автомата. Мушка автомата на певній відстані перекриває певний відрізок, це – криюча величина мушки. Мушка автомата на відстані 100 м перекриває 25 см, на 200 м  -  50 см, на 300 м  -  75 см, на 400 м  -  100 см і т д. Використовуючи значення криючої величини мушки, можна визначити дальність до цілі.

Наприклад:мушка автомата в 2 рази більша за ширину фігури людини( 0,5 м ), отже мушка перекриває 1 м. Дальність до цілі в даному випадку буде 400 м.

     Контрольні питання.

1.Назвати способи визначення відстаней на місцевості.

2.На якій відстані можна роспізнати голову і плечи людини?

3.Написати формулу для визначення відстані по кутовим розмірам.

4.На якій відстані від ока слід тримати предмет при видначенні відстані?                                                     

 04.12.2020р. - пятниця

                               гр. №3

Тема: "Дії при підготовці до наступу і порядок руху в атаку".

 У наступі солдат діє в складі відділення. Завдання на наступ він отримує від командира відділення. Отримавши бойове завдання, він усвідомлює: орієнтири, склад, положення і характер дії противника, місце розташування його вогневих засобів; завдання взводу, відділення і свою задачу - місце в ланцюзі відділення; мети для поразки і порядок ведення вогню; номер танка, за яким буде діяти відділення, місце і порядок спішування з БТР (БМП), порядок подолання загороджень і перешкод; сигнали оповіщення, управління і взаємодії; час готовності до наступу.

Успішні дії солдата в чому залежать від того, як він підготувався до наступу, він

перевіряє справність зброї і готує її до бою, перевіряє наявність боєприпасів (при необхідності поповнює їх запас), справність засобів індивідуального захисту і готує собі пристосування для швидкого виходу з траншеї, для цього влаштовує ступені або поглиблення в передній крутості окопу.

До початку руху в атаку солдатів веде вогонь по противнику. За командою "Відділення, приготуватися до атаки" він дозаряджає магазин патронами, готує гранати, потім приєднує до автомата штик-ніж, встановлює приціл «П» або «3» і закріплює предмети спорядження так, щоб вони не заважали руху.

За командою «Відділення, в атаку- вперед» солдат одночасно з іншими солдатами швидко вистрибує з окопу (траншеї) і рухається вперед бігом або прискореним кроком у ланцюгу відділення за танком. При русі в ланцюзі відділення солдатів дорівнює по передньому, витримує встановлений інтервал і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові.

 Наблизившись до траншеї, зайнятої противником на 30 - 35 м, він не затримуючи рух, кидає ручну гранату в траншею, потім стрімко кидком з криком «ура» долає відстань, яка залишилося. Супротивника, який залишився на передньому краї солдат знищує вогнем в упор, ручними гранатами або в рукопашній сутичці і без зупинки просувається в зазначенному напрямку.

  Переглянути презентацию та відповісти на питання.

                                 Контрольні питання.

1.Які дії виконує солдат при підготовці до наступу?

2.Что робить солдат при настанні, наблизившись до окопу противника?

3.Який інтервал повинен бути між солдатами при наступі мотострілецького відділення?

4.Яка задача ставиться перед солдатом при наступі?

5.Які дії виконує содат при русі в ланцюзі відділення?

01.12.2020р. -вівторок

                                                                       гр. №11

Тема: "Ведення бою механізованим відділенням в оточенні"

Бій в оточенні — це оборонний бій в умовах, коли супротивник перебуває одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, який обороняється. Під час бою в оточенні підрозділ має стійко утримувати район, який займає, не допускати розчленування на частини бойового порядку, не втрачати безпосереднього контакту з противником і уникати зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати ураження від вогню артилерії або ударів авіації.

Для успішного ведення оборонного бою в оточенні командир повинен: організувати кругову оборону;

-додатково організувати розвідку і охорону;

-створити резерв сил і засобів; посилити танконебезпечні напрямки;

- надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями прикриття проміжків між підрозділами; вогнем танків, БМП (БТР) й інших вогневих засобів швидко та рішуче уражати супротивника,

При цьому вирішальне значення для ведення бою в оточенні мають витримка, ініціатива і рішучість командирів, високий морально-психологічний стан і стійкість особового складу, несподіваність і активність дій підрозділів, ефективне маневрування силами, засобами і вогнем. Підготовка до бою в оточенні відбувається безпосередньо на місцевості, як правило, в умовах ведення бою із супротивником, який намагається завершити оточення. Бойовий порядок підрозділу для бою в оточенні створюють під час протидії оточенню. Велика протяжність фронту оборони, наявність декількох можливих загрозливих напрямків, а також недостатнякількість сил і засобів вимагають будувати бойовий порядок таким чином, щоб можна було здійснити маневр основними силами підрозділу на будь-який з них.

                                  Переглянути презентацію.

01.12.2020р. -вівторок

                                                                       гр. №5

Тема:"Орієнтування на місцевості"

1. Орієнтування на місцевості включає визначення свого місця розташування щодо сторін горизонту і виділення об'єктів місцевості (орієнтирів), витримування заданого або вибраного напряму руху і з'ясування положення на місцевості орієнтирів, рубежів, та інших об'єктів. 

Орієнтуватися можна: 

1. По карті, 

2. За допомогою компаса, 

3. За небесними світилами і місцевими предметами (за різними ознаками). 

По карті можна визначити своє місцезнаходження, вибрати шлях руху з урахуванням дотримання маскування і подолання можливих перешкод, а також заздалегідь виміряти азимути для руху по бездоріжжю і в умовах обмеженої видимості. 

Щоб орієнтуватися по карті на місцевості, треба насамперед зорієнтувати карту і визначити точку свого стояння. 

Орієнтування без карти 

Полягає у визначенні сторін горизонту (напрямів на північ, схід, південь, захід) і свого місцезнаходження на місцевості відносно призначених (обраних) орієнтирів і застосовується зазвичай на обмеженій території. 

При визначенні сторін горизонту за компасом йому надається горизонтальне положення, гальмо стрілки звільняється. Після припинення коливань її  кінець вкаже напрямок на північ. 

Для визначення сторін горизонту за Сонцем та годинником необхідно стати обличчям до Сонця. Покласти годинник, що показує місцевий час так, щоб годинна стрілка була направлена на Сонці. Лінія, що ділить кут між годинниковою стрілкою і напрямом на цифру "1" за зимовим часом або на "2" за літнім часом (тільки для території СНД) навпіл, покаже напрямок на південь 

Визначення сторін горизонту за місцевими  предметами 

Виробляється в поєднанні з іншими способами. В основі його лежить знання наступних ознак. 

- Кора більшості дерев грубіше і темніше на північній стороні, тонше і еластичнішою (у берези світліше) - на південній; 

- У сосни вторинна (бура, потріскана) кора на північній стороні стовбура піднімається вище, ніж на південній; 

- На деревах хвойних порід смола рясніше накопичується з південної сторони; 

- Річні кільця на свіжих пнях дерев розташовані густіше з північної сторони; 

- З північного боку дерева, каміння, дерев'яні, черепичні і шиферні покрівлі раніше і рясніше покриваються лишайниками, грибками; 

- Мурашники розташовуються з південного боку дерев, пнів та кущів, крім того, південний скат мурашників пологий, північний - крутий; 

- Ягоди і фрукти раніше червоніють (жовтіють) з південного боку; 

- Влітку грунт біля великих каменів, будов, дерев і кущів більш сухіший з південного боку, що можна визначити на дотик; 

- У окремих дерев крони пишніше й густіше з південної сторони; 

- Сніг швидше тане на південних схилах, в результаті підтавання на снігу утворюються щербини (шипи), спрямовані на південь; 

- Вівтарі православних церков, каплиць і лютеранських кирок звернені на схід, а головні входи розташовані із західного боку; 

- Піднятий кінець нижньої поперечини хреста церков звернений на північ

            Переглянути презентацію та відповісти на питання

           Контрольні питання.

1.Які дії включає в себе орієнтування на місцевості?

2.Якими способами можна орієнтуватися на місцевості?

3.Як визначити напрямок на північ за допомогою компасу?

4.У яку сторону звернений піднятий кінець нижньої поперечини хреста церков?

01.12.2020р. -вівторок

                                                                       гр. №4

Тема: "Магнітний азимут та його визначення на місцевий предмет".

Сутність руху за азимутом полягає у вмінні знайти та витримати за допомогою компаса

вказаний напрямок руху та точно вийти у призначений пункт.

При визначенні напрямку руху на місцевий предмет користуються магнітним азимутом. Це кут, що вимірюється за ходом годинникової стрілки від північного напрямку до напрямку на предмет. Він має значення від 0º до 360 º.

Для визначення магнітного азимуту на місцевий предмет за допомогою компасу треба стати обличчям до цього предмету та зорієнтувати компас. Потім, утримуючи компас в орієнтованому положенні, встановити пристрій так, щоб візирна лінія проріз-мушка співпала з напрямком на місцевий предмет у цьому положенні відрахунок на лімбу проти показчика у мушки вкаже величину магнітного азимуту (напрямок) на місцевий предмет.

Зворотній азимут – це напрямок від місцевого предмета на точку стояння. Від прямого азимута він відрізняється на 180º. Для його визначення необхідно до прямого азимута прибавити 180º,якщо він менше 180º, або відняти 180º, якщо він більше 180º.

Для визначення напрямку на місцевості по вказаному магнітному азимуту необхідно встановити покажчик мушки на цифру компасу, що буде відповідати магнітному азимуту та зорієнтувати компас. Потім утримуючи компас в орієнтованомуположенні, помітити на місцевості за візерною лінією проріз –

Мал. Магнітні азімути:

на листвене дерево – 56; на фабричну трубу – 137; на повітряний млин – 244; на ялину – 323.

мушка віддалений предмет (орієнтир). Напрямок на цей предмет (орієнтир) і буде відповідати напрямку за магнітним азимутом.(мал.).

Для руху за азимутом необхідно знати магнітні азимути з кожного пункту на маршруті руху та відстань між пунктами руху у парах кроків (для людини середнього зросту пара кроків дорівнює 1,5 м). Ці данні готує командир відділення (взводу) та оформлює у вигляді схеми маршруту або таблиці.

2.Рух за азимутом

Під час руху переходять від одного пункту до іншого, витримуючи напрямок на орієнтир та

рахуючи пари кроків. На вихідному та проміжних пунктах по вказаному азимуту за допомогою компасу знаходять напрямок руху. У цьому напрямку вибирають та визначають найбільш віддалений орієнтир (допоміжний) або орієнтир, розташований ближче до проміжного пункту маршруту руху на відкритій місцевості вночі в місту проміжних (допоміжних) орієнтирів використовують нариси місцевих предметів або яскраві зірки, якщо такої можливості нема, то компас з вільно відпущеною стрілкою весь час тримають перед собою в орієнтованому положенні, а за напрямок руху приймають пряму, що проходить через проріз та мушку.

Щоб обійти перешкоди, що виникають на напрямку руху ( при наявності видимості) роблять таким чином: запам’ятовують орі .нтир на напрямку руху на протилежній стороні перешкоди, визначають до нього відстань та складають дану відстань з величиною пройденого шляху;

обходять перешкоду та продовжують рух від вибраного орієнтира, визначивши спочатку за компасом напрямок перерваного шляху._

30.11.2020р. -понеділок

                                                                       гр. №5

Тема: "Бойові дії в межах населених пунктів".

Це найнебезпечніше завдання для піхоти. Супротивник може нападати згори, раптово з’являтися й зникати в міських будівлях. Бій у міських умовах зазвичай швидкоплинний, жорсткий і заплутаний.

Щоб забезпечити своєчасне інформування напарників і запобігати випадкам «дружнього» вогню від своїх, необхідна надійна взаємодія на всіх рівнях.

 Кілька важливих порад для групи, що діє в умовах населеного пункту: остерігайтеся високих вертикальних будівель, вивчіть ваш сектор спостереження / прикриття й утримуйте його. Перед зачищенням будівлі забезпечте спостереження на 360°.

                                                    Спостереження на 360°

Розділяйте на сектори небезпечні зони. Тримайтеся подалі від стін. Уникайте відкритих місць.

                                               Зачищення будівель

Остерігайтеся небезпечних рикошетів від куль. Рухайтесь обережно, використовуйте для маскування димові гранати. Кулеметники, розташовані в раціонально вибраних місцях, можуть утримувати під вогнем цілу вулицю (або навіть і більше) і сковувати пересування супротивника. 

Розподіляйте особовий склад механізованого відділення (мвід) на штурмову групу та групу прикриття. Кількість бійців, задіяних для «зачищення» будівель середніх розмірів, не має перевищувати чотирьох.

Для ефективного зачищення будівлі група має розділитися на дві підгрупи: групу прикриття, що перебуває зовні, та штурмову групу, яка перевіряє кожну кімнату в будівлі.

Група прикриття зазвичай складається з командира групи й кулеметника, а група зачистки — із двох стрільців. Штурмова група має наперед визначити шлях до входу в будівлю. Використання радіо під час зачищення небажано, тому що можна видати свою позицію потенційному супротивникові. 

Група прикриття відповідає за: • прикриття будівлі, поки штурмова група висувається до входу та готується зачищати приміщення; • вогневе накриття поверхів, на яких ще немає штурмової групи; • зв’язок зі штурмовою групою для координування прикриття.

           Переглянути презентацію та відповісти на запитання.

Контрольні питання.

1.Яка особливість бойових дій в умовах населенного пункта?

2.На які групи росподіляється мотострілкове відділення при веденні бойових дій в умовах населенного пункта?

3.Яка задача штурмової групи при веденні бойових дій в умовах населенного пункта?

30.11.2020р. -понеділок

                                                                       гр. №4

Тема:"Орієнтування на місцевості"

1. Орієнтування на місцевості включає визначення свого місця розташування щодо сторін горизонту і виділення об'єктів місцевості (орієнтирів), витримування заданого або вибраного напряму руху і з'ясування положення на місцевості орієнтирів, рубежів, та інших об'єктів. 

Орієнтуватися можна: 

1. По карті, 

2. За допомогою компаса, 

3. За небесними світилами і місцевими предметами (за різними ознаками). 

По карті можна визначити своє місцезнаходження, вибрати шлях руху з урахуванням дотримання маскування і подолання можливих перешкод, а також заздалегідь виміряти азимути для руху по бездоріжжю і в умовах обмеженої видимості. 

Щоб орієнтуватися по карті на місцевості, треба насамперед зорієнтувати карту і визначити точку свого стояння. 

Орієнтування без карти 

Полягає у визначенні сторін горизонту (напрямів на північ, схід, південь, захід) і свого місцезнаходження на місцевості відносно призначених (обраних) орієнтирів і застосовується зазвичай на обмеженій території. 

При визначенні сторін горизонту за компасом йому надається горизонтальне положення, гальмо стрілки звільняється. Після припинення коливань її світиться кінець вкаже напрямок на північ. 

Для визначення сторін горизонту за Сонцем та годинником необхідно стати обличчям до Сонця. Покласти годинник, що показує місцевий час так, щоб годинна стрілка була направлена на Сонці. Лінія, що ділить кут між годинниковою стрілкою і напрямом на цифру "1" за зимовим часом або на "2" за літнім часом (тільки для території СНД) навпіл, покаже напрямок на південь 

Визначення сторін горизонту за місцевими  предметами 

Виробляється в поєднанні з іншими способами. В основі його лежить знання наступних ознак. 

- Кора більшості дерев грубіше і темніше на північній стороні, тонше і еластичнішою (у берези світліше) - на південній; 

- У сосни вторинна (бура, потріскана) кора на північній стороні стовбура піднімається вище, ніж на південній; 

- На деревах хвойних порід смола рясніше накопичується з південної сторони; 

- Річні кільця на свіжих пнях дерев розташовані густіше з північної сторони; 

- З північного боку дерева, каміння, дерев'яні, черепичні і шиферні покрівлі раніше і рясніше покриваються лишайниками, грибками; 

- Мурашники розташовуються з південного боку дерев, пнів та кущів, крім того, південний скат мурашників пологий, північний - крутий; 

- Ягоди і фрукти раніше червоніють (жовтіють) з південного боку; 

- Влітку грунт біля великих каменів, будов, дерев і кущів більш сухіший з південного боку, що можна визначити на дотик; 

- У окремих дерев крони пишніше й густіше з південної сторони; 

- Сніг швидше тане на південних схилах, в результаті підтавання на снігу утворюються щербини (шипи), спрямовані на південь; 

- Вівтарі православних церков, каплиць і лютеранських кирок звернені на схід, а головні входи розташовані із західного боку; 

- Піднятий кінець нижньої поперечини хреста церков звернений на північ

                                                Переглянути презентацію.

30.11.2020р. -понеділок

                                                                       гр. №1

Тема: "Боротьба механізованого відділення з танками і броньованими машинами".

Боротьба з танками, бойовими машинами піхоти і бронетранспортерами противника є

однією з найважливіших задач в загальновійськовому бою. Для досягнення успіху солдату треба знати сильні і слабкі сторони бойових машин, особливо вразливі місця, бойові можливості свого озброєння для правильного застосування його в бою.

Вразливі місця танку. 

Вежа - бронебійні, подкалиберние (осколково-фугасні) снаряди. Вежа і корпус зверху - ручні кумулятивні протитанкові гранати

Верхній лист кормовій частині - горючі рідини, ручні кумулятивні протитанкові гранати.

Прилади стрільби і спостереження - зосереджений вогонь стрілецької зброї, снаряди осколкової дії.

Зазор між вежею і корпусом - осколково-фугасні, бронебійні снаряди

Провідне колесо - усі снаряди, протитанкові гранати.

Амбразури - будь-які типи снарядів.

Борт і опорні катки - всі снаряди, протитанкові гранати.

Верхній і нижній лобові листи - кумулятивні снаряди, ручні кумулятивні протитанкові гранати.

Спрямовуючого колеса - всі типи снарядів, ручні кумулятивні протитанкові гранати

Гусениця - осколково-фугасні снаряди, протитанкові міни.

У механізованому відділенні для боротьби з танками і броньованими машинами противника є:

-ручний протитанковий гранатомет (РПГ-7 і РПГ-18), ручні кумулятивні протитанкові гранати (РКГ-3), крім того на БМП - протитанковий ракетний комплекс бойової машини (ПТРК) і гармата БМП.

Бойові можливості цих протитанкових засобів визначаються насамперед їх

характеристиками: бронепробиваемость, дальність стрільби, точність вогню і скорострільність.

Ракета ПТРК, снаряд гармати БМП і граната РПГ-7 практично пробиває броню будь-якого

сучасного танцю. Найбільш результативний вогонь по танках на дальностях може бути: з ПТРК- 1000 - 1500 м, гармати БМП - до 1300 м, РПГ - 7 - 100 - 300 м. Ручна кумулятивна граната

(РКГ - 3) при влучень в ціль вибухає миттєво, під час вибуху створюється кумулятивний струм, пробиває броню або розбиває гусеницю, вражає обладнання та озброєння танка.

Крім того, вогнем автоматів і кулеметів можна нанести ушкодження оглядовий прилад і прицілом. Успішність боротьби з танками буде залежати також і від морально-бойових якостей особового складу, від взаємодії із засобами і силами беруть участь в бою, від характеру місцевості і стану погоди.

Якщо до окопу наближається танк, солдату треба почекати, коли він підійде на відстань 25-30 м і використовуючи мертвий простір (ділянка, на якому солдат не може бути вражений кулями з танка), кидає протитанкову гранату в танк. Якщо танк не вражений і продовжує рухатися прямо, солдат лягає на дно окопу або відскакує вбік. Коли танк пройде, швидко встає і вражає в уразливе місце наступної гранатою. Екіпаж підбитого танка, який намагається залишити його знищується вогнем з автомата. Кидати протитанкову гранату можна стоячи, з коліна і з положення лежачи, але обов'язково через сховища, яке може захистити від вибухової хвилі і осколків гранати.

      Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

                                                 Контрольні питання.

1.Назвати вразливі місця танку.

2.Якими засоб ми можна пошкодити гусеницю танку?

3.Які засоби є в мотострілковому відділені для враження танку?

4.Що треба робити солдату, коли до окопу наближається танк?

26.11.2020р. - пятниця

                                                                гр. №2

Тема: "Порядок неповного розбирання автомата".

Порядок розбирання автомата:

1. Відокремити магазин.

2. Перевірити: чи немає патрона в патроннику.

3. Вийняти пенал з приладдям із гнізда приклада (у АКС-74 - зі складним прикладом - пенал розміщується в кишені сумки для магазинів).

4. Потім відокремити:

5. Шомпол.

6. Кришку ствольної коробки.

7. Поворотний механізм.

8. затворну раму з затвором.

9. Затвор від рами затвора.

10. Газову трубку зі ствольною накладкою.

Порядок складання автомата після неповного розбирання:

1. Приєднати газову трубку зі ствольною накладкою.

2. Приєднати затвор до затворної рами.

3. Приєднати затворну раму з затвором до ствольної коробки.

4. Приєднати зворотний механізм.

5. Приєднати кришку ствольної коробки.

6. Спустити курок з бойового взводу і поставити на запобіжник.

7. Приєднати шомпол.

8. Вкласти пенал в гніздо приклада.

9. Приєднати магазин до автомата.

1. Ствол зі ствольною коробкою з прицільним пристосуванням і прикладом.

2. Кришка ствольної коробки.

3. Поворотний механізм.

4. затвора рама з газовим поршнем.

5 Газова трубка зі ствольною накладкою.

6. Затвор.

7. Шомпол.

8. Цівка. 9. Магазин. 10.Пенал.

         Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

                             Контрольні питання.

1.Для чого служить газова трубка зі ствольною накладкою?

2. Які частину автомата служить для приведення в дію затвора та ударно-спускового механізму?

3.Яка операція виконується при складанні автомата перед приєднанням шомпола?

4.Яка операція виконується останньою при складанні автомату?

5.Назвати основні деталі автомату АК-74?

26.11.2020р. - пятниця

                                                                       гр. №8

Тема: "Призначення, пристрій частин і механізмів АК-74".

Автомат Калашникова складається з наступних частин:

Дулове гальмо - компенсатор служить для підвищення точності бою і зменшення енергії віддачі.

Кришка ствольної коробки охороняє від забруднення частини і механізми, поміщені в ствольній коробці.

Затворна рама з газовим поршнем служить для приведення в дію затвора та ударно-спускового механізму.

Затвор служить для досилання патрона в патронник, закривання каналу ствола, розбивання капсуля і вилучення з патронника гільзи.

Поворотний механізм служить для повернення затворної рами із затвором в переднє положення.

Газова трубка зі ствольною накладкою служить для напрямку руху газового поршня і запобігання рук автоматника від опіків при стрільбі.

Цівка служить для зручності дій з автоматом і для запобігання рук від опіків.

Магазин призначений для приміщення патронів і подачі їх в ствольну коробку.

Штик-ніж приєднується до автомата перед атакою і служить для

ураження противника в рукопашному бою, а також може використовуватися в якості ножа, пилки (для розпилювання металу) і ножиць (для різання дроту).

Додатково в комплекті автомата є:

- Шомпол, пенал з ЗІП, плечовий ремінь, сумка для магазинів, додаткові магазини Ак-74 - 3 шт., Маслянка.

Приналежності автомата призначені для чищення та змащення, а також для розбирання та збирання автомата

 

Контрольні питання. 

1.Для чого служить газова трубка зі ствольною накладкою?

2. Яка частина автомата служить для приведення в дію затвора та ударно-спускового механізму?

3.Що додатково входить в комплект автомата АК-74?

4.Яка частина автомату може служити може використовуватись як ножиці?

24.11.2020р. - вівторок

                                                                       гр. №8

Тема: "Призначення, бойові властивості АК-74".

5,45-мм автомат Калашникова є індивідуальним зброєю. Він призначений для знищення живої сили й ураження вогневих засобів противника. Для ураження противника в рукопашному бою до автомата приєднується багнет-ніж. Для стрільби і спостереження в умовах природної нічної освітленості до автоматів АК 74Н приєднується нічний стрілецький приціл універсальний НСПУ.

Для стрільби з автомата (кулемета) застосовуються патрони зі звичайними (сталевий сердечник) і трасуючими кулями.

Звичайна куля складається з оболонки, сталевого осердя і свинцевою сорочки; трасуюча - з оболонки, свинцевого сердечника, стаканчика і трасуючого складу; бронебійно-запальна - з оболонки, наконечника, сталевого сердечника, свинцевою сорочки, цинкового піддону і запального складу.

Гільза служить для з'єднання всіх частин патрона, запобігання порохового заряду від зовнішніх впливів і для усунення прориву порохових газів у бік затвора. Вона складається з корпусу, дульца і дна.

Пороховий заряд служить для надання кулі поступального руху. Він складається з піроксилінового пороху.

З автомата ведеться автоматичний або одиночний вогонь. Автоматичний вогонь є основним видом вогню: він ведеться короткими (до5 пострілів) і довгими (до 10 пострілів) чергами і безупинно. Подача патронів при стрільбі виробляється з коробчатого магазина ємністю - 30 патронів.

Можливість АК - 74 вражати цілі противника визначається його бойовими властивостями.

Бойові властивості АК-74

1. Калібр АК-74 -5,45 мм

2. Прицільна дальність (Відстань від точки вильоту до перетину траєкторії з лінією прицілювання) стрільби з автомата - 1000 метрів.

3. Найбільш дієвий вогонь (ступінь відповідності результатів стрільби поставленої вогневої завдання):

- по наземних цілях - до 500 метрів

- по повітряних цілях (по літаках, вертольотах, парашутистам) -до 500 м.

4. Зосереджений вогонь (вогонь декількох автоматів, а так - же вогонь одного або декількох підрозділів, спрямований по одній меті або по частині бойового порядку противника) по наземним груповим цілям ведеться на дальності до 1000 метрів.

5. Дальність прямого пострілу (постріл при якому траєкторія не піднімається над лінією прицілювання вище цілі на всьому своєму протязі)

- по грудній фігурі - 440 м.,

- по біжить фігурі - 625 м.

6. Темп стрільби близько 600 пострілів в хвилину.

7. Бойова скорострільність (число пострілів, яке можна зробити в одиницю часу при точному виконанні прийомів і правил стрільби, з урахуванням часу, необхідного для перезарядження зброї, коригування та перенесення вогню з однієї цілі на іншу)

- при стрільбі чергами - до 100 в \ хв,

- при стрільбі одиночними пострілами - до 40 в \ хв.

8. Вага автомата без штик - ножа зі спорядженим пластмасовим магазіном- 3.6 кг., Вага багнет - ножа з піхвами 4,90кг

   Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

                       Контрольні питання.

1.Який калібр автомату АК-74?

2.Чим відрізняється звичайна куля автомату від трасуючої?

3.Якими чергами можна вести автоматичний вогонь з автомату?

4.Яка дальність прямого пострілу АК-74?

5..Що таке бойова скорострільність автомату?

24.11.2020р. - вівторок

                                                                       гр. №5

Тема: "Ведення бою механізованим відділенням в оточенні"

Бій в оточенні — це оборонний бій в умовах, коли супротивник перебуває одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, який обороняється. Під час бою в оточенні підрозділ має стійко утримувати район, який займає, не допускати розчленування на частини бойового порядку, не втрачати безпосереднього контакту з противником і уникати зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати ураження від вогню артилерії або ударів авіації.

Для успішного ведення оборонного бою в оточенні командир повинен: організувати кругову оборону;

-додатково організувати розвідку і охорону;

-створити резерв сил і засобів; посилити танконебезпечні напрямки;

- надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями прикриття проміжків між підрозділами; вогнем танків, БМП (БТР) й інших вогневих засобів швидко та рішуче уражати супротивника,

При цьому вирішальне значення для ведення бою в оточенні мають витримка, ініціатива і рішучість командирів, високий морально-психологічний стан і стійкість особового складу, несподіваність і активність дій підрозділів, ефективне маневрування силами, засобами і вогнем. Підготовка до бою в оточенні відбувається безпосередньо на місцевості, як правило, в умовах ведення бою із супротивником, який намагається завершити оточення. Бойовий порядок підрозділу для бою в оточенні створюють під час протидії оточенню. Велика протяжність фронту оборони, наявність декількох можливих загрозливих напрямків, а також недостатнякількість сил і засобів вимагають будувати бойовий порядок таким чином, щоб можна було здійснити маневр основними силами підрозділу на будь-який з них.

                                  Переглянути презентацію.

23.11.2020р. -понеділок

                                                                       гр. №5

Тема: "Способи пересування на полі бою" 

Бойові порядки дозволяють максимально ефективно застосовувати тактику і озброєння та переміщувати малі підрозділи на нові позиції. Водночас вони мінімізують вірогідність втрат від вогню противника. У кожної з побудов бойового порядку є як переваги, так і недоліки. Тому командир їх обирає, змінює та комбінує залежно від обставин та особливостей місцевості.

Класична колона. Бійці йдуть один за одним позаду авангардного дозорного. Сектор вогню цього дозорного у колоні – 120 градусів прямо. Наступний боєць відповідає за 90-градусний сектор обстрілу вліво від нього. Третій перекриває такий же сектор праворуч, і так далі, шаховим порядком. Замикаючий відповідає за 120-градусний сектор обстрілу в тил колони.

Колона має низку переваг:

1. Спрощує передачу сигналів і повідомлень – від бійця до бійця.

2. Полегшує пересування «слід у слід», підвищує його потаємність та мінну безпеку.

3. Розриви в такому строю виникають зрідка, і їх неважко помітити та «залатати».

Недолік колонного порядку – вразливість від засідок із флангу та неможливість вести вогонь з усіх видів зброї вперед. Тому він прийнятний лише для прихованих маршу або кидка. І обов`язково за можливості з флангів колону повинні страхувати бокові дозорні.

Підвид колонного порядку – для лісу. Це така ж побудова строю, але двома паралельними колонами. Бійці колон повинні постійно підтримувати візуальний контакт між собою.

Цей підвид, звісно, не покращує ефективність використання зброї. Однак підрозділ буде важче атакувати з флангів. Крім того, дві короткі низки бійців рухатимуться швидше, ніж одна довга.

Клин. Цей порядок утворюють для атаки при імовірній зустрічі з противником. Бійців розставляють зі зсувом уліво і вправо від передового солдата, з тим, аби утворити «^» – подібну формацію, яка щонайкраще підходить для удару.

Сектор вогню передового бійця – 120 градусів прямо. Наступні два бійці справа і зліва від передового закривають 90-градусні сектори вогню лівого й правого флангів відповідно. Цей же принцип застосовують і для останніх бійців порядку, зсунутих вправо й уліво від бійців перед ними.

Стрій атаки клином слід використовувати у взаємодії з відділеннями або групами супроводу. Контроль тилу основної групи не передбачено, оскільки його має здійснювати якраз супровід, який шикується такими ж клинами.

Переваги просування клином:

1.  Можливість візуально контролювати максимально можливий простір.

2. Таку формацію важче атакувати із засідки завдяки взаємодії клинів.

3. Найважливіше – по противнику, який перебуває попереду, можуть стріляти всі бійці одночасно.

Недоліки: 1. Він призводить до виснаження бійців, якщо його застосовують довго на пересіченій місцевості і в заростях.

2. За необхідності змінити напрямок атаки, бойовий порядок може на деякий час розірватися, що різко погіршить взаємодію та зв`язок груп.

Ромбовидний порядок – цікава альтернатива клину. Якщо в групі ви маєте чотирьох бійців, просто помістіть замикаючого точно за передовим. Якщо в рою п’ятеро – командир займає позицію в центрі за передовим і перед замикальним.

Такий порядок перешкодить використанню одразу всієї зброї по противнику попереду. Однак відсоток зброї, яку ви все ж можете застосувати, залишиться значним.

Головна перевага в разі використання ромбовидного порядку –швидкість руху групи, можливість миттю змінювати його напрямок або займати кругову оборону, перешиковуватись у клин для атаки.

        Переглянути презентацію та відповісти на питання.

                                        Контрольні питання.

1.Що дає використання різних бойових порядків під час бою?

2.Який основний недолік при використанні класичної колони?

3.Яка особливість використання при пересуванні способу клином?

4.Яка основна перевага в разі використання ромбовидного порядку пересування? 

20.11.2020р. - пятниця

                                                                гр. №2

Тема: "Призначення, пристрій частин і механізмів АК-74".

Автомат Калашникова складається з наступних частин:

Дулове гальмо - компенсатор служить для підвищення точності бою і зменшення енергії віддачі.

Кришка ствольної коробки охороняє від забруднення частини і механізми, поміщені в ствольній коробці.

Затворна рама з газовим поршнем служить для приведення в дію затвора та ударно-спускового механізму.

Затвор служить для досилання патрона в патронник, закривання каналу ствола, розбивання капсуля і вилучення з патронника гільзи.

Поворотний механізм служить для повернення затворної рами із затвором в переднє положення.

Газова трубка зі ствольною накладкою служить для напрямку руху газового поршня і запобігання рук автоматника від опіків при стрільбі.

Цівка служить для зручності дій з автоматом і для запобігання рук від опіків.

Магазин призначений для приміщення патронів і подачі їх в ствольну коробку.

Штик-ніж приєднується до автомата перед атакою і служить для

ураження противника в рукопашному бою, а також може використовуватися в якості ножа, пилки (для розпилювання металу) і ножиць (для різання дроту).

Додатково в комплекті автомата є:

- Шомпол, пенал з ЗІП, плечовий ремінь, сумка для магазинів, додаткові магазини Ак-74 - 3 шт., Маслянка.

Приналежності автомата призначені для чищення та змащення, а також для розбирання та збирання автомата

 

Контрольні питання. 

1.Для чого служить газова трубка зі ствольною накладкою?

2. Яка частина автомата служить для приведення в дію затвора та ударно-спускового механізму?

3.Що додатково входить в комплект автомата АК-74?

4.Яка частина автомату може служити може використовуватись як ножиці?

20.11.2020р. - пятниця

                               гр. №3

Тема: "Маскування зброї".

Маскуванню (фарбуванню) під фон місцевості підлягають озброєння, техніка і споруди.

Особиста зброя є головним предметом, який необхідно особливо ретельно

маскувати, тому що її правильні, геометричні деталі мають неприродний ви-

гляд на тлі природи і демаскують бійця.

Але камуфлювати (маскувати) зброю треба обережно, щоб це не вплинуло на її роботу, чистоту огляду. Не можна допустити, щоб елементи камуфляжу торкалися групи затвора. Камуфляжна сітка відповідного кольору надягається на приклад і ремінь (та оптичний приціл у снайперської зброї), потім, щоб приховати її характерний обрис, надівають сітку з обробкою. Приклад і ствол зброї бажано забарвити під колір відповідної місцевості, наприклад пустельної або засніженої. Антабки і карабінчики необхідно обов’язково обмотати тканиною, щоб вони не блищали та не цокали. 

Узимку особисту зброю обмотують білою стрічкою або звичайним медичним білим бинтом. Його потрібно намотувати у два шари. Ствол треба обмотувати щільно по всій довжині та обов’язково маскувати всі металеві й дерев’яні деталі. Після ретельного обгортання деталей зброї, потрібно підігнати фрагменти маскування й закріпити їх мотузком або шпагатом. 

Узимку обов’язково маскують і темно-зелений ремінь зброї, тому що зелений колір узимку також, як і чорний, є неприродним та демаскуючим. Оголені кисті рук бійця (снайпера) теж демаскують його. Їх маскують надяганням звичайних бавовняних рукавичок або рукавиць, у яких потрібно на правій рукавичці для вказівного пальця обрізувати кінчик матеріалу (на рукавиці робиться проріз для нього), щоб можна було стріляти.

Іноді стрілецьку зброю додатково обшивають обривками маскувальної мережі або шматками мішковини, розрізаними на тонкі смуги і забарвленими під колір місцевості.

Мішковина не шелестить від вітру і під час руху через кущі в лісистій місцевості, тому є зручним матеріалом.

Не можна використовувати синтетичні матеріали: вони плавляться на розжареному від стрільби металі. Магазин зброї теж треба обмотати смужкою лейкопластиря, який потрібно забарвити під колір місцевості.

        Переглянути презентацію та відповісти на питання.

              Контрольні питання.

1.Чому особиста зброя є головним предметом маскування?

2.Яка головна умова повинна виконуватися при маскуванні зброї?

3.Що використовують для маскування особистої зброї узимку?

4.Які матеріали не можна використовувати для маскування зброї?

17.11.2020р.-вівторок

                       гр. №1

Тема: "Дії при підготовці до наступу і порядок руху в атаку".

 У наступі солдат діє в складі відділення. Завдання на наступ він отримує від командира відділення. Отримавши бойове завдання, він усвідомлює: орієнтири, склад, положення і характер дії противника, місце розташування його вогневих засобів; завдання взводу, відділення і свою задачу - місце в ланцюзі відділення; мети для поразки і порядок ведення вогню; номер танка, за яким буде діяти відділення, місце і порядок спішування з БТР (БМП), порядок подолання загороджень і перешкод; сигнали оповіщення, управління і взаємодії; час готовності до наступу.

Успішні дії солдата в чому залежать від того, як він підготувався до наступу, він

перевіряє справність зброї і готує її до бою, перевіряє наявність боєприпасів (при необхідності поповнює їх запас), справність засобів індивідуального захисту і готує собі пристосування для швидкого виходу з траншеї, для цього влаштовує ступені або поглиблення в передній крутості окопу.

До початку руху в атаку солдатів веде вогонь по противнику. За командою "Відділення, приготуватися до атаки" він дозаряджає магазин патронами, готує гранати, потім приєднує до автомата штик-ніж, встановлює приціл «П» або «3» і закріплює предмети спорядження так, щоб вони не заважали руху.

За командою «Відділення, в атаку- вперед» солдат одночасно з іншими солдатами швидко вистрибує з окопу (траншеї) і рухається вперед бігом або прискореним кроком у ланцюгу відділення за танком. При русі в ланцюзі відділення солдатів дорівнює по передньому, витримує встановлений інтервал і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові.

 Наблизившись до траншеї, зайнятої противником на 30 - 35 м, він не затримуючи рух, кидає ручну гранату в траншею, потім стрімко кидком з криком «ура» долає відстань, яка залишилося. Супротивника, який залишився на передньому краї солдат знищує вогнем в упор, ручними гранатами або в рукопашній сутичці і без зупинки просувається в зазначенному напрямку.

  Переглянути презентацию та відповісти на питання.

                                 Контрольні питання.

1.Які дії виконує солдат при підготовці до наступу?

2.Что робить солдат при настанні, наблизившись до окопу противника?

3.Який інтервал повинен бути між солдатами при наступі мотострілецького відділення?

4.Яка задача ставиться перед солдатом при наступі?

5.Які дії виконує содат при русі в ланцюзі відділення?

13.11.2020р. - пятниця

                                                                гр. №3

Тема: "Нанесення гриму".

Мистецтво ставати непомітним широко застосовують у військовій справі і називають маскуванням. Якісне маскування полягає в адаптації колірної гами відкритих ділянок тіла бійця, форм екіпірування, зброї і приладів для спо-стереження до навколишньої місцевості, фону, ландшафту. 

Бойовий, або військовий грим. Маскувальні фарби (військовий грим) виробляють у трьох формах: крем-фарба; фарба-спрей; паста. Фарба, яку виробляють у формі крему, має середню густину певного кольору. Її наносять на обличчя та шию зазвичай руками. Витрата фарби може бути значною через те, що за допомогою рук непросто наносити склад тонким шаром. Тримається таке маскування доволі довго. Змити грим можна за допомогою звичайного мила. Маскувальна фарба у формі спрею міститься у балонах різного об’єму. Її наносять за допомогою спеціального розпилювача, яким забезпечений кожен балон. Недоліками її є те, що під час розпилювання є ризик потрапляння в очі, що дуже небажано, а також сам балон досить об’ємний і не зручний для носіння при собі.

Третій вид гриму — маскувальна паста, яка має консистенцію густішу за крем, тому її складніше наносити. Але тримається такий грим на обличчі набагато довше від крему та спрею.                          

Нанесення бойового гриму. Малюнок і його колір необхідно обирати так, щоб він зливався з навколишніми рослинністю і тінню. Улітку в лісі ділянки шиї, кисті рук і руки доцільно розфарбовувати під колір листя і гілок, тобто у світлі й темно-зелені кольори. Білий і сірий кольори ліпше застосовувати на засніженій місцевості, а пісочний і світло-коричневий — у випаленому спекою степу або пустелі. Різновиди малюнків на лиці можуть варіюватися від несиметричних смуг через все обличчя до великих плям, найкраще використовувати комбінацію і смуг, і плям. Зазвичай грим наносять послідовно. Треба починати наносити достатньогриму зі світло-коричневої фарби у заглиблення обличчя, зокрема на ділянки навколо очей, потім на скронях і вилицях, під носом та нижньою губою, а на решту ділянок –темніші.Під час бойових дій у жаркому кліматі треба грим наносити в такий же спосіб і на усі інші відкриті ділянки тіла.За відсутності фарб спеціального військового гриму його можна наносити підручними засобами. Для змивання гриму потрібно досить багато води, можна також використати вологі серветки. 

          Переглянути презентацию та відповісти на питання.

   

                             Контрольні питання.

1.У чому полягає якісне маскування?

2. Коли зазвичай бійцям потрібно наносити бойовий грим?

3. Чим наносять грим і які кольори застосовують для маскування влітку?

4.Чим можна наносити військовий грим за відсутності спеціальних фарб? Що можна використовувати для маскування замість нанесення гриму?

5. Чому солдату необхідно особливо ретельно маскувати особисту зброю?

13.11.2020р. - пятниця

                                                                гр. №2

Тема: "Призначення, бойові властивості АК-74".

5,45-мм автомат Калашникова є індивідуальним зброєю. Він призначений для знищення живої сили й ураження вогневих засобів противника. Для ураження противника в рукопашному бою до автомата приєднується багнет-ніж. Для стрільби і спостереження в умовах природної нічної освітленості до автоматів АК 74Н приєднується нічний стрілецький приціл універсальний НСПУ.

Для стрільби з автомата (кулемета) застосовуються патрони зі звичайними (сталевий сердечник) і трасуючими кулями.

Звичайна куля складається з оболонки, сталевого осердя і свинцевою сорочки; трасуюча - з оболонки, свинцевого сердечника, стаканчика і трасуючого складу; бронебійно-запальна - з оболонки, наконечника, сталевого сердечника, свинцевою сорочки, цинкового піддону і запального складу.

Гільза служить для з'єднання всіх частин патрона, запобігання порохового заряду від зовнішніх впливів і для усунення прориву порохових газів у бік затвора. Вона складається з корпусу, дульца і дна.

Пороховий заряд служить для надання кулі поступального руху. Він складається з піроксилінового пороху.

З автомата ведеться автоматичний або одиночний вогонь. Автоматичний вогонь є основним видом вогню: він ведеться короткими (до5 пострілів) і довгими (до 10 пострілів) чергами і безупинно. Подача патронів при стрільбі виробляється з коробчатого магазина ємністю - 30 патронів.

Можливість АК - 74 вражати цілі противника визначається його бойовими властивостями.

Бойові властивості АК-74

1. Калібр АК-74 -5,45 мм

2. Прицільна дальність (Відстань від точки вильоту до перетину траєкторії з лінією прицілювання) стрільби з автомата - 1000 метрів.

3. Найбільш дієвий вогонь (ступінь відповідності результатів стрільби поставленої вогневої завдання):

- по наземних цілях - до 500 метрів

- по повітряних цілях (по літаках, вертольотах, парашутистам) -до 500 м.

4. Зосереджений вогонь (вогонь декількох автоматів, а так - же вогонь одного або декількох підрозділів, спрямований по одній меті або по частині бойового порядку противника) по наземним груповим цілям ведеться на дальності до 1000 метрів.

5. Дальність прямого пострілу (постріл при якому траєкторія не піднімається над лінією прицілювання вище цілі на всьому своєму протязі)

- по грудній фігурі - 440 м.,

- по біжить фігурі - 625 м.

6. Темп стрільби близько 600 пострілів в хвилину.

7. Бойова скорострільність (число пострілів, яке можна зробити в одиницю часу при точному виконанні прийомів і правил стрільби, з урахуванням часу, необхідного для перезарядження зброї, коригування та перенесення вогню з однієї цілі на іншу)

- при стрільбі чергами - до 100 в \ хв,

- при стрільбі одиночними пострілами - до 40 в \ хв.

8. Вага автомата без штик - ножа зі спорядженим пластмасовим магазіном- 3.6 кг., Вага багнет - ножа з піхвами 4,90кг

   Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

                       Контрольні питання.

1.Який калібр автомату АК-74?

2.Чим відрізняється звичайна куля автомату від трасуючої?

3.Якими чергами можна вести автоматичний вогонь з автомату?

4.Яка дальність прямого пострілу АК-74?

5..Що таке бойова скорострільність автомату?

12.11.2020р. - четвер

                                                                гр. №8

Тема: "Класифікація стрілецької зброї".

Види стрілецької зброї за призначенням

Бойова стрілецька зброя призначена для знищення живої сили і техніки противника в бою.

Навчальна стрілецька зброя призначене для навчання прийомам поводження з ним без ведення стрільби.

Навчальний зброю для військових частин має наступні відмінності від бойової зброї:

- спиляно бойок ударника;

- дерев'яні деталі пофарбовані в чорний колір;

- на основних деталях вибиті літери «Уч».

Спортивна стрілецька зброя призначене для спортивної стрільби.

Види стрілецької зброї за ступенем автоматизації.

Неавтоматична зброя. До неавтоматичного зброї відноситься зброя, в якій всі операції перезарядки і виробництво кожного прицільного пострілу виконуються стрільцем вручну. Наприклад: снайперська гвинтівка обр. 1891/30 р, карабін ін. 1944 р сигнальний пістолет СПШ і т. П. Бойова скорострільність неавтоматичного зброї не перевищує 10 прицільних пострілів в хвилину.

Автоматична зброя. До неї відноситься зброя, в якій всі операції перезарядки і виконання чергового пострілу виконуються за рахунок енергії порохових газів без участі стрільця, який лише виробляє наводку в ціль і натискає на спусковий гачок. Наприклад: автомати Калашникова, все кулемети і т. П.

Бойова скорострільність автоматичної зброї становить не менше 40 пострілів в хвилину.

Самозарядна зброя. До неї відноситься автоматична зброя, яке призначене для ведення одиночного вогню. Наприклад: пістолет Макарова, снайперська гвинтівка Драгунова, карабін СКС. Бойова скорострільність самозарядного зброї становить 25-35 прицільних пострілів в хвилину.

Види стрілецької зброї за калібром.

Стрілецька зброя поділяють на зброю малого, нормального і великого калібру.

До стрілецької зброї малого калібру відноситься зброя калібру до 6,5 мм,

До стрілецької зброї нормального калібру відноситься зброя калібру від 6,5 до 9 мм.

До стрілецької зброї великого калібру відноситься зброя від 9 до 14,5 мм.

Види стрілецької зброї за способом управління й утримання.

Пістолет - стрілецька зброя, керована і утримувана} при стрільбі однією рукою.

Револьвер - пістолет з обертовим блоком патронників або стовбурів.

Пістолет-кулемет - пістолет, призначений для безперервної стрільби з використанням другої руки в якості додаткової опори.

Гвинтівка - зброя, кероване і утримується стрільбі двома руками з упором прикладу в плече.

Снайперська гвинтівка - гвинтівка, конструкція якої забезпечує підвищену ефективність стрільби і призначається для озброєння спеціально підготовлених стрільців.

Карабін - полегшена гвинтівка з укороченим стволом. Так, довжина нарізної частини ствола гвинтівки обр. 1891/30 р дорівнює (657 мм, а довжина нарізної частини ствола карабіна обр. 1944 р 444 мм.

Автомат - полегшена автоматична гвинтівка безперервного або комбінованого вогню з укороченим стволом.

Кулемет - автоматична зброя, яке встановлюється при стрільбі на спеціально сконструйовану для нього опору (верстат, сошки) і призначене для ведення тривалого безперервного вогню.

Ручний кулемет - кулемет, призначений для стрільби з сошок з упором прикладу в плече (РПД, РПК).

Станковий кулемет - кулемет, призначений для стрільби зі спеціального верстата (CГM, ДШКМ і виріб НСВ).

Єдиний кулемет - кулемет, призначений для використання як в якості ручного, так і станкового. (Кулемети ПК і ПКМ є єдиними кулеметами, так як дозволяють вести прицільну стрільбу як з сошок, так і зі станка).

            Переглянути презентацію та відповісти на питання.

                              Контрольні питання.

1.Назвати основні відмінності навчальної зброї від бойової.

2.До якого виду зброї за ступенем автоматизації належить пістолет?

3.Як називається полегшена гвинтівка з укороченим стволом? 

4.Чим відрізняється ручний кулемет від станкового?

5.Яка особливість єдиного кулемета?

10.11.2020р. -вівторок

                                                                       гр. №5

Тема: "Ведення бою механізованим відділенням в оточенні"

Бій в оточенні — це оборонний бій в умовах, коли супротивник перебуває одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, який обороняється. Під час бою в оточенні підрозділ має стійко утримувати район, який займає, не допускати розчленування на частини бойового порядку, не втрачати безпосереднього контакту з противником і уникати зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати ураження від вогню артилерії або ударів авіації.

Для успішного ведення оборонного бою в оточенні командир повинен: організувати кругову оборону;

-додатково організувати розвідку і охорону;

-створити резерв сил і засобів; посилити танконебезпечні напрямки;

- надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями прикриття проміжків між підрозділами; вогнем танків, БМП (БТР) й інших вогневих засобів швидко та рішуче уражати супротивника,

При цьому вирішальне значення для ведення бою в оточенні мають витримка, ініціатива і рішучість командирів, високий морально-психологічний стан і стійкість особового складу, несподіваність і активність дій підрозділів, ефективне маневрування силами, засобами і вогнем. Підготовка до бою в оточенні відбувається безпосередньо на місцевості, як правило, в умовах ведення бою із супротивником, який намагається завершити оточення. Бойовий порядок підрозділу для бою в оточенні створюють під час протидії оточенню. Велика протяжність фронту оборони, наявність декількох можливих загрозливих напрямків, а також недостатня кількість сил і засобів вимагають будувати бойовий порядок таким чином, щоб можна було здійснити маневр основними силами підрозділу на будь-який з них.

                                            Переглянути презентацію.

10.11.2020р.-вівторок

                       гр. №1

Тема: "Маскування зброї".

Маскуванню (фарбуванню) під фон місцевості підлягають озброєння, техніка і споруди.

Особиста зброя є головним предметом, який необхідно особливо ретельно

маскувати, тому що її правильні, геометричні деталі мають неприродний ви-

гляд на тлі природи і демаскують бійця.

Але камуфлювати (маскувати) зброю треба обережно, щоб це не вплинуло на її роботу, чистоту огляду. Не можна допустити, щоб елементи камуфляжу торкалися групи затвора. Камуфляжна сітка відповідного кольору надягається на приклад і ремінь (та оптичний приціл у снайперської зброї), потім, щоб приховати її характерний обрис, надівають сітку з обробкою. Приклад і ствол зброї бажано забарвити під колір відповідної місцевості, наприклад пустельної або засніженої. Антабки і карабінчики необхідно обов’язково обмотати тканиною, щоб вони не блищали та не цокали. 

Узимку особисту зброю обмотують білою стрічкою або звичайним медичним білим бинтом. Його потрібно намотувати у два шари. Ствол треба обмотувати щільно по всій довжині та обов’язково маскувати всі металеві й дерев’яні деталі. Після ретельного обгортання деталей зброї, потрібно підігнати фрагменти маскування й закріпити їх мотузком або шпагатом. 

Узимку обов’язково маскують і темно-зелений ремінь зброї, тому що зелений колір узимку також, як і чорний, є неприродним та демаскуючим. Оголені кисті рук бійця (снайпера) теж демаскують його. Їх маскують надяганням звичайних бавовняних рукавичок або рукавиць, у яких потрібно на правій рукавичці для вказівного пальця обрізувати кінчик матеріалу (на рукавиці робиться проріз для нього), щоб можна було стріляти.

Іноді стрілецьку зброю додатково обшивають обривками маскувальної мережі або шматками мішковини, розрізаними на тонкі смуги і забарвленими під колір місцевості.

Мішковина не шелестить від вітру і під час руху через кущі в лісистій місцевості, тому є зручним матеріалом.

Не можна використовувати синтетичні матеріали: вони плавляться на розжареному від стрільби металі. Магазин зброї теж треба обмотати смужкою лейкопластиря, який потрібно забарвити під колір місцевості.

        Переглянути презентацію та відповісти на питання.

              Контрольні питання.

1.Чому особиста зброя є головним предметом маскування?

2.Яка головна умова повинна виконуватися при маскуванні зброї?

3.Що використовують для маскування особистої зброї узимку?

4.Які матеріали не можна використовувати для маскування зброї?

10.11.2020р.-вівторок

                       гр. №4 

Тема: "Бойові дії в межах населених пунктів".

Це найнебезпечніше завдання для піхоти. Супротивник може нападати згори, раптово з’являтися й зникати в міських будівлях. Бій у міських умовах зазвичай швидкоплинний, жорсткий і заплутаний.

Щоб забезпечити своєчасне інформування напарників і запобігати випадкам «дружнього» вогню від своїх, необхідна надійна взаємодія на всіх рівнях.

 Кілька важливих порад для групи, що діє в умовах населеного пункту: остерігайтеся високих вертикальних будівель, вивчіть ваш сектор спостереження / прикриття й утримуйте його. Перед зачищенням будівлі забезпечте спостереження на 360°.

                                                    Спостереження на 360°

Розділяйте на сектори небезпечні зони. Тримайтеся подалі від стін. Уникайте відкритих місць.

                                               Зачищення будівель

Остерігайтеся небезпечних рикошетів від куль. Рухайтесь обережно, використовуйте для маскування димові гранати. Кулеметники, розташовані в раціонально вибраних місцях, можуть утримувати під вогнем цілу вулицю (або навіть і більше) і сковувати пересування супротивника. 

Розподіляйте особовий склад механізованого відділення (мвід) на штурмову групу та групу прикриття. Кількість бійців, задіяних для «зачищення» будівель середніх розмірів, не має перевищувати чотирьох.

Для ефективного зачищення будівлі група має розділитися на дві підгрупи: групу прикриття, що перебуває зовні, та штурмову групу, яка перевіряє кожну кімнату в будівлі.

Група прикриття зазвичай складається з командира групи й кулеметника, а група зачистки — із двох стрільців. Штурмова група має наперед визначити шлях до входу в будівлю. Використання радіо під час зачищення небажано, тому що можна видати свою позицію потенційному супротивникові. 

Група прикриття відповідає за: • прикриття будівлі, поки штурмова група висувається до входу та готується зачищати приміщення; • вогневе накриття поверхів, на яких ще немає штурмової групи; • зв’язок зі штурмовою групою для координування прикриття.

           Переглянути презентацію та відповісти на запитання.

Контрольні питання.

1.Яка особливість бойових дій в умовах населенного пункта?

2.На які групи росподіляється мотострілкове відділення при веденні бойових дій в умовах населенного пункта?

3.Яка задача штурмової групи при веденні бойових дій в умовах населенного пункта?

09.11.2020р.-понеділок

                       гр. №11 

Тема: «Ручні осколкові гранати».

Ручні осколкові гранати призначені для ураження осколками живої сили противника у ближньому бою (під час атаки, в окопах, сховища, населення пунктах, лісі, горах).

Залежно від діяльності розлітання осколків гранати діляться на наступальні та оборонні. Ручна граната РГД-5 належить до наступальних; граната Ф-1 – оборонних.

Ручні осколкові гранати комплектуються модернізованим уніфікованим запалом (УЗРГМ). Капсуль запалу загоряється в момент кидка гранати, вибух відбувається через 3,2-4 сек. після кидка.

Ручні гранати вибухають не тільки при ударі об твердий предмет або ґрунт, а й при падінні у сніг, воду тощо.

Під час вибуху утворюється велика кількість осколків, що розлітаються у різні боки.

Осколки гранати РГД-5 мають енергію, достатню для ураження живої силі радіусом до 25 м, гранати Ф-1 – до 200 м.

Середня дальність кидка гранати РГД-5 становить 40-50 метрів, гранати Ф-1 – 35-45 м. Маса заряджених гранат: РГД-5 – 310 г, Ф-1 – 600 г.

Ручна осколкова граната РГД-5 складається з таких частин:

корпус із трубкою для запалу, розривний заряд, запал.

У корпусі гранати розміщено розривний заряд, трубка для запалу і для утворення осколків. Корпус складається з двох частин: ковпака і вкладиша ковпака, піддон і вкладиша піддона.

До ковпака за допомогою манжети прикріплюється трубка. Щоб запобігти забруднення трубки, в неї вгвинчується пластикова пробка. При підготовці гранати до кидка, замість пробки в трубку вгвинчується запал.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

УЗРГМ – уніфікований запал ручної гранати модернізований – призначається для вибуху розривного заряду. Він складається з ударного механізму і власне запалу.

Ударний механізм служить для запалювання капсуля-запалювача. Він складається з трубки ударного механізму, з’єднувальної трубки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля і запобіжної чеки з кільцем.

Власне запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається із втулки - уповільнювача, капсуля – запалювача, уповільнювача і капсуля-детонатора.

Запали завжди мають бути у бойовому стані. Розбирати запали і перевіряти роботу ударного механізму категорично забороняється.

Ручна осколкова граната Ф-1 призначена для ураження живої сили переважно в оборонному бою. Оскільки осколки розлітаються на значну відстань, кидати її можна тільки з укриття, БМП, танка, БТР.

Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу.

Корпус гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борозенками по яких він звичайно і розривається на осколки. У верхній частині корпуса є нарізний отвір для вгвинчування запалу.

При зберіганні, транспортуванні і перенесенні гранати у корпус вгвинчується пластикова пробка.

Призначення та будова розривного заряду і запалу гранати Ф-1 такі самі, як і гранати РГД-5.

Порядок огляду і підготовки гранат до метання.

Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм’ятин та іржі, кінці запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин. Несправними запалами користуватися не можна.

Переглянути презентацію та відповісти на питання. 

                         Контрольні питання.

1. Які бувають ручні осколкові гранати?

2. Через який час з моменту кидка відбувається вибух ручної осколкової гранати?

3. Назвати основні деталі ручних осколкових гранат.

4. Яке призначення запалу гранати?

5. Яка особливість кидання гранати Ф-1?

6. На яку відстань розлітаються осколки гранати РГД-5?

09.11.2020р. -понеділок

                                                                       гр. №1

Тема: "Нанесення гриму".

Мистецтво ставати непомітним широко застосовують у військовій справі і називають маскуванням. Якісне маскування полягає в адаптації колірної гами відкритих ділянок тіла бійця, форм екіпірування, зброї і приладів для спо-стереження до навколишньої місцевості, фону, ландшафту. 

Бойовий, або військовий грим. Маскувальні фарби (військовий грим) виробляють у трьох формах: крем-фарба; фарба-спрей; паста. Фарба, яку виробляють у формі крему, має середню густину певного кольору. Її наносять на обличчя та шию зазвичай руками. Витрата фарби може бути значною через те, що за допомогою рук непросто наносити склад тонким шаром. Тримається таке маскування доволі довго. Змити грим можна за допомогою звичайного мила. Маскувальна фарба у формі спрею міститься у балонах різного об’єму. Її наносять за допомогою спеціального розпилювача, яким забезпечений кожен балон. Недоліками її є те, що під час розпилювання є ризик потрапляння в очі, що дуже небажано, а також сам балон досить об’ємний і не зручний для носіння при собі.

Третій вид гриму — маскувальна паста, яка має консистенцію густішу за крем, тому її складніше наносити. Але тримається такий грим на обличчі набагато довше від крему та спрею.                          

Нанесення бойового гриму. Малюнок і його колір необхідно обирати так, щоб він зливався з навколишніми рослинністю і тінню. Улітку в лісі ділянки шиї, кисті рук і руки доцільно розфарбовувати під колір листя і гілок, тобто у світлі й темно-зелені кольори. Білий і сірий кольори ліпше застосовувати на засніженій місцевості, а пісочний і світло-коричневий — у випаленому спекою степу або пустелі. Різновиди малюнків на лиці можуть варіюватися від несиметричних смуг через все обличчя до великих плям, найкраще використовувати комбінацію і смуг, і плям. Зазвичай грим наносять послідовно. Треба починати наносити достатньогриму зі світло-коричневої фарби у заглиблення обличчя, зокрема на ділянки навколо очей, потім на скронях і вилицях, під носом та нижньою губою, а на решту ділянок –темніші.Під час бойових дій у жаркому кліматі треба грим наносити в такий же спосіб і на усі інші відкриті ділянки тіла.За відсутності фарб спеціального військового гриму його можна наносити підручними засобами. Для змивання гриму потрібно досить багато води, можна також використати вологі серветки. 

          Переглянути презентацию та відповісти на питання.

   

                             Контрольні питання.

1.У чому полягає якісне маскування?

2. Коли зазвичай бійцям потрібно наносити бойовий грим?

3. Чим наносять грим і які кольори застосовують для маскування влітку?

4.Чим можна наносити військовий грим за відсутності спеціальних фарб? Що можна використовувати для маскування замість нанесення гриму?

5. Чому солдату необхідно особливо ретельно маскувати особисту зброю?

09.11.2020р. -понеділок

                                                                       гр. №4

Тема: "Ведення бою механізованим відділенням в оточенні"

Бій в оточенні — це оборонний бій в умовах, коли супротивник перебуває одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, який обороняється. Під час бою в оточенні підрозділ має стійко утримувати район, який займає, не допускати розчленування на частини бойового порядку, не втрачати безпосереднього контакту з противником і уникати зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати ураження від вогню артилерії або ударів авіації.

Для успішного ведення оборонного бою в оточенні командир повинен: організувати кругову оборону;

-додатково організувати розвідку і охорону;

-створити резерв сил і засобів; посилити танконебезпечні напрямки;

- надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями прикриття проміжків між підрозділами; вогнем танків, БМП (БТР) й інших вогневих засобів швидко та рішуче уражати супротивника,

При цьому вирішальне значення для ведення бою в оточенні мають витримка, ініціатива і рішучість командирів, високий морально-психологічний стан і стійкість особового складу, несподіваність і активність дій підрозділів, ефективне маневрування силами, засобами і вогнем. Підготовка до бою в оточенні відбувається безпосередньо на місцевості, як правило, в умовах ведення бою із супротивником, який намагається завершити оточення. Бойовий порядок підрозділу для бою в оточенні створюють під час протидії оточенню. Велика протяжність фронту оборони, наявність декількох можливих загрозливих напрямків, а також недостатнякількість сил і засобів вимагають будувати бойовий порядок таким чином, щоб можна було здійснити маневр основними силами підрозділу на будь-який з них.

                                  Переглянути презентацію.

06.11.2020р. - пятниця

                                                                гр. №3

Тема: "Пересування бійця на полі бою."

Прийоми і основні способи пересування солдата в бою на різній місцевості під час дій у пішому порядку:

• переповзання (напівкарачки, на боці, по-пластунськи);

• перехід;

• перебігання.

Спосіб пересування залежить від наявності укриттів на полі бою та рельєфу місцевості, щільності вогню супротивника та відстані до нього й від інших умов.

Перед початком пересування особовий склад має поставити зброю на запобіжник за командою «Запобіжник — СТАВ!» або самостійно.

Переповзання застосовують для непомітного наближення до супротивника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу та перебувають під спостереженням або обстрілом супротивника. Залежно від обстановки, рельєфу місцевості й вогню переповзання проводять на напівкарачках, на боці та по-пластунськи. Після отримання попередньої команди щодо руху спочатку той, хто переповзає, має намітити шлях пересування і приховані місця для зупинок на перепочинок, а за командою для виконання — переповзти одним із зазначених способів.

Перехід відбувається прискореним кроком, перебігання — у повний зріст або пригнувшись короткими перебіжками. Положення зброї під час перебігання — за вибором того, хто перебігає.

Довжина перебігання між зупинками для перепочинку залежить від рельєфу місцевості та вогню супротивника й у середньому має сягати 20–40 кроків. Що більш відкрита місцевість і сильніший вогонь супротивника, то швидшою та коротшою має бути перебіжка. На місці зупинки той, хто перебігає, з розбігу лягає i відповзає трохи вбік, а досягнувши вказаного місця, готується до ведення вогню з метою прикриття просування решти солдат свого підрозділу.

Повільний біг застосовують на довгих дистанціях. Корпус нахиляють уперед дещо більше, ніж під час ходьби. Темп бігу — 150–165 кроків/хв за довжини кроку 70–90 см. Біг у середньому темпі відбувається вільним маховим кроком. Корпус при цьому тримають з невеликим нахилом уперед. Темп бігу — 165–180 кроків/хв, довжина кроку — 85–90 см.

Швидкий біг застосовують під час перебіжок, вибігання з укриття до бойових і транспортних машин, при розгоні перед подоланням перешкод. Темп — 180–200 кроків/хв, довжина кроку — 120–150 см.

За підготовчою командою визначити шлях руху і приховане місце зупинки, потім за виконавчою командою швидко схопитися і стрімко перебігти в визначене місце. На місці зупинки з розгону лягти на землю та відразу відповзти (відкотитися) трохи вбік, а досягнувши вказаного в команді місця, крім того, підготуватися до ведення вогню. Достатньо зблизившись із супротивником, як правило, доводиться використовувати дуже короткі перебігання, щоб утруднити супротивнику прицілювання. 

Якщо супротивник веде прицільний вогонь, то потрібно переміщатися так, щоб не дати йому пристрілятися. Якщо в такій ситуації просто впасти на рівному місці, то це означає перетворитися в гарну мішень і загинути.

Найліпший спосіб переміщення на полі бою — пересування від укриття до укриття.

Навіть на рівній місцевості є невеликі нерівності, піднесення і западини, а під час боюз’являться воронки після вибухів мін та снарядів. Їх можна використовувати як укриття під час пересування. Солдату потрібно перед переходом в атаку прокласти на полі уявну доріжку, намітивши на ній місця зупинок для перепочинку.

Падати краще не за укриття, а поруч із ним і відтак заповзати за нього або перед початком нового перебігання відповзати від укриття. Залишати укриття потрібно іншим шляхом, а не з того, яким укриття було досягнуто. Так потрібно робити, щоб ворог не міг визначити, звідки боєць почне рух, а відповідно не міг би заздалегідь навести в це місце свою зброю.

                Подивися презентацию та відповісти на питання.

                                               Контрольні питання.

1. Назвіть прийоми й способи пересування на місцевості під час дій у пішому порядку.

2. Що треба зробити солдату зі зброєю перед початком пересування?

3. Як треба здійснювати переповзання: а) напівкарачки; б) на боці; в) по-пластунськи?

4. Коли використовують і як здійснюють солдати різні види бігу?

5. Що треба робити солдату на місці кожної зупинки під час перебігання?

6. Який найкращий спосіб переміщення на полі бою? Як його слід здійснювати?

06.11.2020р. - пятниця

                                                                гр. №2

Тема: "Класифікація стрілецької зброї".

Види стрілецької зброї за призначенням

Бойова стрілецька зброя призначена для знищення живої сили і техніки противника в бою.

Навчальна стрілецька зброя призначене для навчання прийомам поводження з ним без ведення стрільби.

Навчальний зброю для військових частин має наступні відмінності від бойової зброї:

- спиляно бойок ударника;

- дерев'яні деталі пофарбовані в чорний колір;

- на основних деталях вибиті літери «Уч».

Спортивна стрілецька зброя призначене для спортивної стрільби.

Види стрілецької зброї за ступенем автоматизації.

Неавтоматична зброя. До неавтоматичного зброї відноситься зброя, в якій всі операції перезарядки і виробництво кожного прицільного пострілу виконуються стрільцем вручну. Наприклад: снайперська гвинтівка обр. 1891/30 р, карабін ін. 1944 р сигнальний пістолет СПШ і т. П. Бойова скорострільність неавтоматичного зброї не перевищує 10 прицільних пострілів в хвилину.

Автоматична зброя. До неї відноситься зброя, в якій всі операції перезарядки і виконання чергового пострілу виконуються за рахунок енергії порохових газів без участі стрільця, який лише виробляє наводку в ціль і натискає на спусковий гачок. Наприклад: автомати Калашникова, все кулемети і т. П.

Бойова скорострільність автоматичної зброї становить не менше 40 пострілів в хвилину.

Самозарядна зброя. До неї відноситься автоматична зброя, яке призначене для ведення одиночного вогню. Наприклад: пістолет Макарова, снайперська гвинтівка Драгунова, карабін СКС. Бойова скорострільність самозарядного зброї становить 25-35 прицільних пострілів в хвилину.

Види стрілецької зброї за калібром.

Стрілецька зброя поділяють на зброю малого, нормального і великого калібру.

До стрілецької зброї малого калібру відноситься зброя калібру до 6,5 мм,

До стрілецької зброї нормального калібру відноситься зброя калібру від 6,5 до 9 мм.

До стрілецької зброї великого калібру відноситься зброя від 9 до 14,5 мм.

Види стрілецької зброї за способом управління й утримання.

Пістолет - стрілецька зброя, керована і утримувана} при стрільбі однією рукою.

Револьвер - пістолет з обертовим блоком патронників або стовбурів.

Пістолет-кулемет - пістолет, призначений для безперервної стрільби з використанням другої руки в якості додаткової опори.

Гвинтівка - зброя, кероване і утримується стрільбі двома руками з упором прикладу в плече.

Снайперська гвинтівка - гвинтівка, конструкція якої забезпечує підвищену ефективність стрільби і призначається для озброєння спеціально підготовлених стрільців.

Карабін - полегшена гвинтівка з укороченим стволом. Так, довжина нарізної частини ствола гвинтівки обр. 1891/30 р дорівнює (657 мм, а довжина нарізної частини ствола карабіна обр. 1944 р 444 мм.

Автомат - полегшена автоматична гвинтівка безперервного або комбінованого вогню з укороченим стволом.

Кулемет - автоматична зброя, яке встановлюється при стрільбі на спеціально сконструйовану для нього опору (верстат, сошки) і призначене для ведення тривалого безперервного вогню.

Ручний кулемет - кулемет, призначений для стрільби з сошок з упором прикладу в плече (РПД, РПК).

Станковий кулемет - кулемет, призначений для стрільби зі спеціального верстата (CГM, ДШКМ і виріб НСВ).

Єдиний кулемет - кулемет, призначений для використання як в якості ручного, так і станкового. (Кулемети ПК і ПКМ є єдиними кулеметами, так як дозволяють вести прицільну стрільбу як з сошок, так і зі станка).

            Переглянути презентацію та відповісти на питання.

                              Контрольні питання.

1.Назвати основні відмінності навчальної зброї від бойової.

2.До якого виду зброї за ступенем автоматизації належить пістолет?

3.Як називається полегшена гвинтівка з укороченим стволом? 

4.Чим відрізняється ручний кулемет від станкового?

5.Яка особливість єдиного кулемета?

05.11.2020р. - четвер

                                                                 гр. №8

Тема: "Стройові прийоми і рух без зброї".

Стройове положення. Повороти на місці.

Стройове положення без зброї

Стройове положення  приймається за командою «СТРУНКО».

За цією командою слід:

• триматися прямо, без напру­ження,
• підбори поставити разом, а носки розвести по лінії фронту на ширину стопи;
• ноги в колінах випрями­ти, але не напружувати їх;
• груди підняти, а все тіло тро­хи подати вперед;
• живіт втягти;
• плечі розвернути;
• руки опустити так, щоб кисті, повернені долонями всередину, були збоку стегон, а напівзігнуті пальці торкалися стег­на;
• голову тримати високо й прямо, не виставляючи підборіддя;
• дивитися перед собою;
• бути готовим до не­гайної дії.

Стройове положення на місці приймається без команди під час віддання й отримання наказу, доповіді, виконання Державного Гімну України, а також під час військового вітання й подання команд.

За командою «ВІЛЬНО» слід :

• послабити в коліні праву або ліву ногу, але не можна зрушувати з місця, треба бути уважним і не розмовляти.    

        За командою «ЗАПРАВИТИСЬ» потрібно:

• не залишаючи свого місця в строю, поправити зброю, обмун­дирування та спорядження;
• у разі потреби  вийти із строю - звернутися за дозволом до безпосереднього на­чальника;
• можна розмовляти й курити тільки з дозволу старшого командира.

Перед командою «ЗАПРАВИТИСЬ» подається коман­да «ВІЛЬНО».

Повороти на місці  виконуються за командами:

• «Право-РУЧ» - на чверть кола,
• «Півоберта право-РУЧ» -  у бік правої руки на правому підборі й на лівому носку,
• «Ліво-РУЧ» - на чверть кола,
• «Півоберта ліво-РУЧ» - на одну восьму кола і проводяться в бік лівої руки на лівому підборі й на правому носку,
• «Кру-ГОМ» - на півкола.
• 
  Повороти виконуються на два рахунки:

• на «раз» військовослужбовці повертаються у визначений бік, збе­рігаючи правильне положення корпусу та, не згинаючи в колінах ногу, переносять вагу тіла на ногу, що попере­ду;
• на «два» - найкоротшим шляхом приставляють другу ногу.

Переглянути презентаію, виконати стройові прийоми. 

03.11.2020р. -вівторок

                                                                       гр. №1

Тема: "Використання укриття на полі бою".

Щоб уберегтися від вогневого ураження, а особливо від ворожого снайпера,

солдату треба навчитися основам природного маскування — уміло пристосо-

вуватися до місцевості, використовувати її маскувальні властивості.

Найнадійніший засіб — це заритися в землю і стати непомітним, маловразливим.

Але щоб стати зовсім непомітним, потрібно використовувати природні чи технічні засоби і особливо місцеві підручні матеріали: гілки, дерева, солому, верхній шар ґрунту, дерн, сніг — усе те, що є поблизу від замаскованого об’єкта. Нерівності рельєфу і дрібні складки — це лощини, яри, горби, канави, ями, воронки; місцеві предмети — гаї, чагарники, сади, будівлі, посіви надійно укривають від повітряного і наземного спостереження супротивника. Що більше на місцевості складок, різних предметів, різноманітної рослинності, то строкатіше її тло і тим легше сховатися від спостереження супротивника.

Особливо добре маскує рослинний покрив. Щоб скористатися маскувальними властивостями місцевості, її оцінюють щодо забарвлення і, відповідно, визначають характер маскування, які підручні матеріали необхідно взяти і як їх застосувати.

Утім, якщо висота рослинного покриву мала або якась ділянка місцевості не має укриттів, а тільки маскує від спостереження, або позиція супротивника вже дуже близька, слід завмирати після падіння і особливо уникати рухів головою, які добре помітні.

Якщо з будь-яких причин солдату надійшла команда зупинитися, то не потрібно відразу припиняти рух у тому місці, де вона застала, а потрібно зайняти найближче укриття, зручне для можливого ведення вогню і подальшого пересування.

У пошуках безпечного місця не бажано користуватися очевидними і легкодоступними укриттями. Супротивник насамперед стріляє в очевидні укриття. Більше того, він може спеціально обладнати їх, щоб заманити і знищити там атакуючих.

Ліси — найкращі місця для таємного пересування, тому що дерева обмежують діапазон спостереження із землі, а листяний покрив приховує від повітряної розвідки. І навпаки, відкрита місцевість є найбільш небезпечною.

03.11.2020р.-вівторок

                         гр. №4  

ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З ГРАНАТАМИ ТА ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ.

Гранати переносяться у гранатних сумках. Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.

Запали завжди мають бути у бойовому стані. Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубці запалу і на самому запалі не повинно бути вм`ятин та іржі. Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубці запалу і на самому запалі не повинно бути вм`ятин та іржі.

Кінці запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин на згинах. Запалами, що мають тріщини і зелений наліт, користуватись не можна. Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гранати i запали треба протерти і висушити під наглядом командира.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її метанням. Забороняється розбирати бойові гранати та запали й усувати в них несправності. Забороняється переносити гранати без сумок або за кільце запобіжної чеки. Забороняється торкатися гранати, що не розірвалася після метання.

                                             Переглянути презентацію.

03.11.2020р.-вівторок

                         гр. №5

Тема: "ПРИЙОМИ МЕТАННЯ РУЧНИХ ОСКОЛКОВИХ ГРАНАТ".

Метання гранати складається з підготовки до метання (зайняти вихідне положення i зарядити гранату) та самого метання.

Гранату заряджають за командою "Підготувати гранати", а в бою, кpiм того, i самостійно.

Послідовність заряджання: взяти гранату лівою рукою, тримаючи в лівій pyцi гранату, правою рукою взяти запал. Вставити запал у центральну трубку i загвинтити його.

Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи, з коліна, лежачи i в пішому порядку (тільки наступальних гранат), а також у pyci з БМП, танка, бронетранспортера.

Для метання гранати вибирається таке положения, щоб можна було зробити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дротів тощо.

Гранату кидають за командою "Гранатою вогонь!", а в бою, крім того, i самостійно.

Послідовність метання: взяти гранату в праву руку і пальцями міцно натиснути на спусковий важіль, продовжуючи натискувати на спусковий важіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки, утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні, висмикнути запобіжну чеку, розмахнутись i кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка сховатись).

У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбразури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по траєкторії, яка наближається до прямої лінії

 Переглянути презентацію.

                    Контрольні питання.

  1.З яких послідовних дій складається метання гранати?

2.Назвати послідовність заряджання гранати.

3.З яких положень виконується метання ручних гранат?

       4.Яка особливість кидання гранати в двері і вікна будинків?

   02.11.2020р. - понеділок

                                                                       гр. №1

Тема: "Розподіл обов’язків між військовослужбовцями".

Командир відділення (бойової групи) зобов’язаний:

• знати тактику дій, можливості та способи застосування відділення (бойової групи) у різних видах бою; • досконало володіти основними видами озброєння і техніки відділення(бойової групи); • уміло командувати відділенням (бойовою групою) в бою і наполегливо домагатися виконання поставленого завдання.

Навідник-оператор БМП (навідник гармати, кулеметник БТР) зобов’язаний:

• знати озброєння БМП (БТР), прилади прицілювання і спостереження, постійно дбати про їхню готовність до бойового застосування; • знати правила стрільби з гармати і спареного з нею кулемета, пуску протитанкових керованих ракет; • уміти користуватися комплексом управління озброєння.

Механік-водій БМП, водій БТР зобов’язаний:

• знати будову, технічні можливості, правила експлуатації та обслуговування БМП (БТР); • утримувати бойову машину в постійній готовності до застосування; • упевнено керувати нею за будь-яких умов на будь-якій місцевості.

Гранатометник, кулеметник (навідник кулемета), старший стрілець (стрілець) зобов’язані:

• знати способи дій у бою і порядок застосування своєї зброї, її характеристики і можливості;• утримувати зброю в справному стані та вміти вести з неї влучний вогонь у будь-яких умовах удень і вночі.

Снайпер зобов’язаний:

◊ знати способи дій у бою і штатну зброю; ◊ утримувати її в справному стані й уміти вести з неї влучний вогонь; ◊ уважно спостерігати за полем бою, виявляти й оцінювати цілі, за командою командира або самостійно знищувати найбільш важливі з них (офіцерів, спостерігачів, обслугу вогневих засобів, снайперів).

Номер обслуги (стрілець-помічник гранатометника) зобов’язаний:

• надавати допомогу навіднику зброї (гранатометнику) у піднесенні та підготовці боєприпасів до стрільби, а також обслуговуванні зброї, прикривати його вогнем у бою; • вести спостереження за сигналами командира свого підрозділу і результатами стрільби, уміти коректувати її; • упевнено володіти особистою зброєю і вміти вести з неї влучний вогонь. Крім того, він повинен уміти вести вогонь з кулемета (гранатомета).

                              Переглянути презентацію.

 

                                            Контрольні питання.

1.Нвзвати основні обов’язки командира відділення.

2.Хто з військовослужбовців віддіення виконує стрільбу з гармати і спареного з нею кулемета,

3. Які цілі в першу чергу повинен знищувати снайпер?

4.Що повинен робити на полі бою помічник гранатометника?

02.11.2020р.-понеділок

                         гр. №11 

Тема: "Розподіл обов’язків між військовослужбовцями".

Командир відділення (бойової групи) зобов’язаний:

• знати тактику дій, можливості та способи застосування відділення (бойової групи) у різних видах бою; • досконало володіти основними видами озброєння і техніки відділення(бойової групи); • уміло командувати відділенням (бойовою групою) в бою і наполегливо домагатися виконання поставленого завдання.

Навідник-оператор БМП (навідник гармати, кулеметник БТР) зобов’язаний:

• знати озброєння БМП (БТР), прилади прицілювання і спостереження, постійно дбати про їхню готовність до бойового застосування; • знати правила стрільби з гармати і спареного з нею кулемета, пуску протитанкових керованих ракет; • уміти користуватися комплексом управління озброєння.

Механік-водій БМП, водій БТР зобов’язаний:

• знати будову, технічні можливості, правила експлуатації та обслуговування БМП (БТР); • утримувати бойову машину в постійній готовності до застосування; • упевнено керувати нею за будь-яких умов на будь-якій місцевості.

Гранатометник, кулеметник (навідник кулемета), старший стрілець (стрілець) зобов’язані:

• знати способи дій у бою і порядок застосування своєї зброї, її характеристики і можливості;• утримувати зброю в справному стані та вміти вести з неї влучний вогонь у будь-яких умовах удень і вночі.

Снайпер зобов’язаний:

◊ знати способи дій у бою і штатну зброю; ◊ утримувати її в справному стані й уміти вести з неї влучний вогонь; ◊ уважно спостерігати за полем бою, виявляти й оцінювати цілі, за командою командира або самостійно знищувати найбільш важливі з них (офіцерів, спостерігачів, обслугу вогневих засобів, снайперів).

Номер обслуги (стрілець-помічник гранатометника) зобов’язаний:

• надавати допомогу навіднику зброї (гранатометнику) у піднесенні та підготовці боєприпасів до стрільби, а також обслуговуванні зброї, прикривати його вогнем у бою; • вести спостереження за сигналами командира свого підрозділу і результатами стрільби, уміти коректувати її; • упевнено володіти особистою зброєю і вміти вести з неї влучний вогонь. Крім того, він повинен уміти вести вогонь з кулемета (гранатомета).

                              Переглянути презентацію.

 

                                Контрольні питання.

1.Нвзвати основні обов’язки командира відділення.

2.Хто з військовослужбовців віддіення виконує стрільбу з гармати і спареного з нею кулемета,

3. Які цілі в першу чергу повинен знищувати снайпер?

4.Що повинен робити на полі бою помічник гранатометника?

02.11.2020р.-понеділок

                         гр. №4 

Тема: "ПРИЙОМИ МЕТАННЯ РУЧНИХ ОСКОЛКОВИХ ГРАНАТ".

Метання гранати складається з підготовки до метання (зайняти вихідне положення i зарядити гранату) та самого метання.

Гранату заряджають за командою "Підготувати гранати", а в бою, кpiм того, i самостійно.

Послідовність заряджання: взяти гранату лівою рукою, тримаючи в лівій pyцi гранату, правою рукою взяти запал. Вставити запал у центральну трубку i загвинтити його.

Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи, з коліна, лежачи i в пішому порядку (тільки наступальних гранат), а також у pyci з БМП, танка, бронетранспортера.

Для метання гранати вибирається таке положения, щоб можна було зробити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дротів тощо.

Гранату кидають за командою "Гранатою вогонь!", а в бою, крім того, i самостійно.

Послідовність метання: взяти гранату в праву руку і пальцями міцно натиснути на спусковий важіль, продовжуючи натискувати на спусковий важіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки, утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні, висмикнути запобіжну чеку, розмахнутись i кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка сховатись).

У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбразури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по траєкторії, яка наближається до прямої лінії

 Переглянути презентацію.

                    Контрольні питання.

  1.З яких послідовних дій складається метання гранати?

2.Назвати послідовність заряджання гранати.

3.З яких положень виконується метання ручних гранат?

       4.Яка особливість кидання гранати в двері і вікна будинків?

30.10.2020р. - п'ятниця

                                                                гр. №2

Тема: "Стройові прийоми і рух без зброї".

Стройове положення. Повороти на місці

Стройове положення без зброї

Стройове положення  приймається за командою «СТРУНКО».

За цією командою слід:

• триматися прямо, без напру­ження,
• підбори поставити разом, а носки розвести по лінії фронту на ширину стопи;
• ноги в колінах випрями­ти, але не напружувати їх;
• груди підняти, а все тіло тро­хи подати вперед;
• живіт втягти;
• плечі розвернути;
• руки опустити так, щоб кисті, повернені долонями всередину, були збоку стегон, а напівзігнуті пальці торкалися стег­на;
• голову тримати високо й прямо, не виставляючи підборіддя;
• дивитися перед собою;
• бути готовим до не­гайної дії.

Стройове положення на місці приймається без команди під час віддання й отримання наказу, доповіді, виконання Державного Гімну України, а також під час військового вітання й подання команд.

За командою «ВІЛЬНО» слід :

• послабити в коліні праву або ліву ногу, але не можна зрушувати з місця, треба бути уважним і не розмовляти.    

        За командою «ЗАПРАВИТИСЬ» потрібно:

• не залишаючи свого місця в строю, поправити зброю, обмун­дирування та спорядження;
• у разі потреби  вийти із строю - звернутися за дозволом до безпосереднього на­чальника;
• можна розмовляти й курити тільки з дозволу старшого командира.

Перед командою «ЗАПРАВИТИСЬ» подається коман­да «ВІЛЬНО».

Повороти на місці  виконуються за командами:

• «Право-РУЧ» - на чверть кола,
• «Півоберта право-РУЧ» -  у бік правої руки на правому підборі й на лівому носку,
• «Ліво-РУЧ» - на чверть кола,
• «Півоберта ліво-РУЧ» - на одну восьму кола і проводяться в бік лівої руки на лівому підборі й на правому носку,
• «Кру-ГОМ» - на півкола.
• 
  Повороти виконуються на два рахунки:

• на «раз» військовослужбовці повертаються у визначений бік, збе­рігаючи правильне положення корпусу та, не згинаючи в колінах ногу, переносять вагу тіла на ногу, що попере­ду;
• на «два» - найкоротшим шляхом приставляють другу ногу.

Переглянути презентаію, виконати стройові прийоми. 

 

30.10.2020р. - п'ятниця

                                                                гр. №3

Тема: Види носіння зброї (вільне, тактичне та в момент наближення до цілі).

Від правильно вибраного виду носіння зброї залежить швидкість готовності її до бою, особливо коли раптово на близькій відстані з’явився озброєний супротивник.

Вільне носіння зброї. Щоб автомат на плечі не сповзав, треба правильно підігнати ремінь (іл. 25.1). Цей спосіб дає змогу швидко підготуватись до ведення вогню. Недоліком є те, що в разі близького контакту супротивник може легко зірвати автомат з плеча.

Тактичне носіння зброї. Розрізняють три види.

1. На грудях — автомат висить на ремені, перекинутому через шию
. Це дає змогу: швидко підготуватися до ведення вогню, перекладати зброю з одного плеча на інше; використовувати зброю в рукопашній сутичці. Недоліком є те, що за тривалого носіння автомата втомлюється шия.

2. На грудях — ремінь перекинутий через спину, автомат на грудях стволом униз.

 Завдяки цьому основне навантаження припадає на спину, а не на шию, можна швидко підготувати автомат до стрільби, дає змогу, за потреби, швидко перевести його в положення перекинутого через шию. Таке положення автомата не заважає в рукопашній сутичці, дає можливість вільно завдавати ударів руками та ногами, боротися із захопленням, падати і перекочуватися. При такому способі носіння автомата збройовий ремінь слід відпускати

так, щоб приклад знаходився трохи нижче правого плеча.

Недоліками є те, що неможливо швидко перекласти автомат з одного плеча на інше та складніше застосовувати його в рукопашній сутичці.

Часто постає потреба мати вільні руки і одночасно автомат має бути розташований у положенні, що забезпечує його швидке застосування. Для зручного розташування автомата потрібно відчепити ремінь від ствольної антабки і зачепити за антабку приклада, утворивши з нього петлю. Петлю підганяють за розміром й одягають через плече і спину.

Автомат з відкинутим прикладом розташовують під правим плечем і легко скидають однією рукою

У момент наближення до цілі. Залежно від тривалості часу висування

на значні відстані та за відсутності вірогідності зіткнення із супротивником

автомат зручніше розташувати на грудях — ремінь перекинути через шию,

автомат висить стволом убік, руки лежать зверху на автоматі.

Контрольні питання.

1. Що залежить від правильно вибраного виду носіння зброї?

2. Які є види носіння зброї?

3. Скільки і які є види тактичного носіння зброї?

4. Як тримати зброю у момент наближення до цілі?

5. Які переваги й недоліки носіння автомата: а) що висить на ремені, перекинутому через шию; б) на грудях стволом униз чи на ремні, перекинутому через спину; в) під правим плечем стволом униз, на петлі ременя, перекинутому через плече і спину?

29.10.2020р.

                                                                гр. №8

     Тема:"Строї та їх елементи."

Стрій — визначене Стройовим статутом ЗСУ розміщення військовослужбовців, підроз-
ділів і частин для їх спільних дій у пішому порядку та/або на машинах.
Розглянемо елементи строю.
• Шеренга — стрій, у якому військовослужбовці розміщені один біля одного на одній
лінії. 
• Фланг — правий (лівий) край строю. Під час поворотів назви флангів не змінюються.
• Фронт — бік строю, до якого військовослужбовці повернені обличчям, а машини —
лобовою частиною.
• Інтервал — відстань по фронту між військовослужбовцями (машинами), підрозділами
та частинами.
• Дистанція — відстань у глибину між військовослужбовцями (машинами), підрозді-
лами та частинами.
• Ширина строю — відстань між флангами.
• Глибина строю — відстань від першої шеренги (військовослужбовця, що стоїть попе-
реду) до останньої шеренги (військовослужбовця, що стоїть позаду).
• Двошеренговий стрій — стрій, у якому військовослужбовці однієї шеренги розміщені
за військовослужбовцями іншої шеренги на відстані одного кроку (витягнутої руки,
покладеної долонею на плече військовослужбовця, що стоїть попереду). Шеренги по-
діляють на першу та другу. Після повороту строю назви шеренг не змінюються.
• Ряд — два військовослужбовці, що стоять у двошеренговому строю один за одним.
• Колона — стрій, у якому військовослужбовці або підрозділи (машини) розміщені один
(одна) за одним (одною) на дистанціях, установлених Статутом або командиром. 
• Розгорнутий стрій — стрій, у якому військовослужбовці, підрозділи (машини) виши-
кувані на одній лінії по фронту в одношеренговому чи двошеренговому строю (в лінію
машин) або в лінію колон з інтервалами, установленими Статутом або командиром.
• Похідний стрій — стрій, у якому підрозділ вишикуваний у колону або підрозділи в ко-
лонах вишикувані один за одним на дистанціях, установлених Статутом або команди-
ром. Похідний стрій застосовують для пересування підрозділів, проходження урочис-
тим маршем або з піснею та в інших необхідних випадках.
• Напрямний — військовослужбовець (підрозділ, машина), що рухається на чолі строю
у визначеному напрямку. За напрямним має переміщуватися решта військовослужбо-
вців (підрозділів, машин).
• Замикаючий — військовослужбовець (підрозділ), який рухається останнім у колоні.
Строєм управляють командами й розпорядженнями, які подає командир голосом,
сигналами та особистим прикладом і які передають технічними й руховими засобами.

Контрольні питання

1. Що таке стрій?

2. Як називається правий (лівий) край строю?

3. Який військовослужбовий називається напрямним?

4.Якими засобами командир управляє строєм?

5.Чи змінюються назви флангів під час поворотів?

6. Для чого застосовується похідний стрій

27.10.2020р.  

                                                               гр. №1

 Тема: "Пересування бійця на полі бою."

Прийоми і основні способи пересування солдата в бою на різній місцевості під час дій у пішому порядку:

• переповзання (напівкарачки, на боці, по-пластунськи);

• перехід;

• перебігання.

Спосіб пересування залежить від наявності укриттів на полі бою та рельєфу місцевості, щільності вогню супротивника та відстані до нього й від інших умов.

Перед початком пересування особовий склад має поставити зброю на запобіжник за командою «Запобіжник — СТАВ!» або самостійно.

Переповзання застосовують для непомітного наближення до супротивника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу та перебувають під спостереженням або обстрілом супротивника. Залежно від обстановки, рельєфу місцевості й вогню переповзання проводять на напівкарачках, на боці та по-пластунськи. Після отримання попередньої команди щодо руху спочатку той, хто переповзає, має намітити шлях пересування і приховані місця для зупинок на перепочинок, а за командою для виконання — переповзти одним із зазначених способів.

Перехід відбувається прискореним кроком, перебігання — у повний зріст

або пригнувшись короткими перебіжками. Положення зброї під час перебі-

гання — за вибором того, хто перебігає.

Довжина перебігання між зупинками для перепочинку залежить від рель-

єфу місцевості та вогню супротивника й у середньому має сягати 20–40 кроків.

Що більш відкрита місцевість і сильніший вогонь супротивника, то швидшою та коротшою має бути перебіжка. На місці зупинки той, хто перебігає, з розбігу лягає i відповзає трохи вбік, а досягнувши вказаного місця, готується до ведення вогню з метою прикриття просування решти солдат свого підрозділу.

Повільний біг застосовують на довгих дистанціях. Корпус нахиляють уперед дещо більше, ніж під час ходьби. Темп бігу — 150–165 кроків/хв за довжини кроку 70–90 см.

Біг у середньому темпі відбувається вільним маховим кроком. Корпус при цьому тримають з невеликим нахилом уперед. Темп бігу — 165–180 кроків/хв, довжина кроку — 85–90 см.

Швидкий біг застосовують під час перебіжок, вибігання з укриття до бойових і транспортних машин, при розгоні перед подоланням перешкод. Темп — 180–200 кроків/хв, довжина кроку — 120–150 см.

За підготовчою командою визначити шлях руху і приховане місце зупи-

нки, потім за виконавчою командою швидко схопитися і стрімко перебігти в

визначене місце. На місці зупинки з розгону лягти на землю та відразу відповзти (відкотитися) трохи вбік, а досягнувши вказаного в команді місця,

крім того, підготуватися до ведення вогню.

Достатньо зблизившись із супротивником, як правило, доводиться вико-

ристовувати дуже короткі перебігання, щоб утруднити супротивнику прицілювання.

Якщо супротивник веде прицільний вогонь, то потрібно переміщатися

так, щоб не дати йому пристрілятися. Якщо в такій ситуації просто впасти на

рівному місці, то це означає перетворитися в гарну мішень і загинути.

Перебуваючи під спостереженням супротивника, перед перебіганням не-

обхідно визначитися, за який проміжок часу можна пробігти до першого прицільного пострілу супротивника.

Найліпший спосіб переміщення на полі бою — пересування від укриття до укриття.

Навіть на рівній місцевості є невеликі нерівності, піднесення і западини, а під час боюз’являться воронки після вибухів мін та снарядів. Їх можна використовувати як укриття під час пересування. Солдату потрібно перед переходом в атаку прокласти на полі уявну доріжку, намітивши на ній місця зупинок для перепочинку.

Падати краще не за укриття, а поруч із ним і відтак заповзати за нього або перед початком нового перебігання відповзати від укриття. Залишати укриття потрібно іншим шляхом, а не з того, яким укриття було досягнуто. Так потрібно робити, щоб ворог не міг визначити, звідки боєць почне рух, а відповідно не міг би заздалегідь навести в це місце свою зброю.

                                        Подивися презентацию.

Контрольні питання.

1. Назвіть прийоми й способи пересування на місцевості під час дій у пішому порядку.

2. Що треба зробити солдату зі зброєю перед початком пересування?

3. Як треба здійснювати переповзання: а) напівкарачки; б) на боці; в) по-пластунськи?

4. Коли використовують і як здійснюють солдати різні види бігу?

5. Що треба робити солдату на місці кожної зупинки під час перебігання?

6. Який найкращий спосіб переміщення на полі бою? Як його слід здійснювати?

27.10.2020р.  

                                                        гр. № 5 и 4

Тема: «Ручні осколкові гранати».

Ручні осколкові гранати призначені для ураження осколками живої сили противника у ближньому бою (під час атаки, в окопах, сховища, населення пунктах, лісі, горах).

Залежно від діяльності розлітання осколків гранати діляться на наступальні та оборонні. Ручна граната РГД-5 належить до наступальних; граната Ф-1 – оборонних.

Ручні осколкові гранати комплектуються модернізованим уніфікованим запалом (УЗРГМ). Капсуль запалу загоряється в момент кидка гранати, вибух відбувається через 3,2-4 сек. після кидка.

Ручні гранати вибухають не тільки при ударі об твердий предмет або ґрунт, а й при падінні у сніг, воду тощо.

Під час вибуху утворюється велика кількість осколків, що розлітаються у різні боки.

Осколки гранати РГД-5 мають енергію, достатню для ураження живої силі радіусом до 25 м, гранати Ф-1 – до 200 м.

Середня дальність кидка гранати РГД-5 становить 40-50 метрів, гранати Ф-1 – 35-45 м. Маса заряджених гранат: РГД-5 – 310 г, Ф-1 – 600 г.

Ручна осколкова граната РГД-5 складається з таких частин:

корпус із трубкою для запалу, розривний заряд, запал.

У корпусі гранати розміщено розривний заряд, трубка для запалу і для утворення осколків. Корпус складається з двох частин: ковпака і вкладиша ковпака, піддон і вкладиша піддона.

До ковпака за допомогою манжети прикріплюється трубка. Щоб запобігти забруднення трубки, в неї вгвинчується пластикова пробка. При підготовці гранати до кидка, замість пробки в трубку вгвинчується запал.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

УЗРГМ – уніфікований запал ручної гранати модернізований – призначається для вибуху розривного заряду. Він складається з ударного механізму і власне запалу.

Ударний механізм служить для запалювання капсуля-запалювача. Він складається з трубки ударного механізму, з’єднувальної трубки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля і запобіжної чеки з кільцем.

Власне запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається із втулки - уповільнювача, капсуля – запалювача, уповільнювача і капсуля-детонатора.

Запали завжди мають бути у бойовому стані. Розбирати запали і перевіряти роботу ударного механізму категорично забороняється.

Ручна осколкова граната Ф-1 призначена для ураження живої сили переважно в оборонному бою. Оскільки осколки розлітаються на значну відстань, кидати її можна тільки з укриття, БМП, танка, БТР.

Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу.

Корпус гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борозенками по яких він звичайно і розривається на осколки. У верхній частині корпуса є нарізний отвір для вгвинчування запалу.

При зберіганні, транспортуванні і перенесенні гранати у корпус вгвинчується пластикова пробка.

Призначення та будова розривного заряду і запалу гранати Ф-1 такі самі, як і гранати РГД-5.

Порядок огляду і підготовки гранат до метання.

Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм’ятин та іржі, кінці запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин. Несправними запалами користуватися не можна.

Подивитися презентацію. 

                         Контрольні питання.

1. Які бувають ручні осколкові гранати?

2. Через який час з моменту кидка відбувається вибух ручної осколкової гранати?

3. Назвати основні деталі ручних осколкових гранат.

4. Яке призначення запалу гранати?

5. Яка особливість кидання гранати Ф-1?

6. На яку відстань розлітаються осколки гранати РГД-5?